|
Усі експонати
Антон Штепа. Скульптурна композиція «Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати...»
Микола Трегубов. Скульптурна композиція «Пам’яті Кобзаря»
Омелян Желєзняк. Скульптурна композиція “Сон”
Андрій Сухорський. “Перебендя з поводирем”(1964 р.)
Панно на склі Івана Сколоздри «Садок вишневий коло хати» (1988 р.)
Декоративна ваза до 150-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка(червень 2014 р.)
Декоративний таріль «Росли укупочці, зросли…» (травень 2014 р.)
Декоративне кришталеве блюдо «Реве та стогне Дніпр широкий» (квітень 2014 р.)
Гобелен І.С. та М.Т. Литовченків «Т.Г. Шевченко і Україна» (березень 2014 р.)
П.П.Верна. Скульптурна композиція «Мені тринадцятий минало...» (лютий 2014 р.)
Вишитий рушник, присвячений 100-річчю від дня смерті Т. Г. Шевченка. 1961 р. (січень 2014 р.)
Виїзні сани XIX ст.(січень 2013 р.)
Куманець із зображенням змій (лютий 2013 р.)
«Бариня». Керамічна скульптура (березень 2013 р.)
Напрестольний хрест Ларіона Іваницького 1576 року (квітень 2013 р.)
Вишитий бісером чохол на сидіння дивану XVIII – поч. ХІХ ст. (травень 2013 р.)
Кубок з накривкою князя Михайла Сервація Корибута-Вишневецького 1730-х років (червень 2013 р.)
Оксана Грудзинська. Декоративне панно станції київського метро “Хрещатик” (липень 2013 р.)
Золототканий шовковий слуцький пояс XVIII ст.(серпень 2013 р.)
Килим 1831 р. з Полтавської губернії (вересень 2013 р.)
Супова ваза від чайно-столового сервізу з монограмою «LK» 1815 року (жовтень 2013 р.)
Картина народного художника України К. В. Білокур «Будьте здорові, з урожаєм!» 1954 р.(листопад 2013 р.)
Ікона Святого Миколая ХІХ ст.(грудень 2013 р.)
|
|
Проект «Музейний експонат місяця» 2014 року
присвячений 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка
Експонатом вересня 2014 року визначена скульптурна композиція
Омеляна Желєзняка “Сон”
|
|
Музейним експонатом вересня визначено скульптурну композицію “Сон” заслуженого майстра народної творчості України Омеляна Савелійовича Желєзняка (1909–1963).
Поема Т. Г. Шевченка “Сон” — один із вершинних творів великого українського поета. Він значно вирізняється з ряду інших за своєю композицією, жанровою структурою та стилістикою. Т. Шевченко першим в українській літературі вдається до жанру ліро-епічної сатиричної поеми, підіймаючи його до політичної сатири. У середині 40-х років, до арешту поета 5 квітня 1847 р., поема поширювалася в рукописних списках, зокрема, в колі кирило-мефодіївців та близьких до них осіб. Очевидно, в роки його заслання поему переписували, як із “незшитого зошита”, залишеного поетом у когось із знайомих, так і з інших списків. Вперше окремим виданням поема була надрукована в 1865 р. у Львові.
Омелян Савелійович Желєзняк створив скульптурну композицію “Сон” у 1950-х роках. Вона є ілюстрацією до рядків відомої поеми:
|
|
|
|
…Довгенько вдвох походжали
Мов сичі надуті,
Та щось нишком розмовляли
Здалека не чути —
О отечестві, здається,
Та нових петлицях,
Та о муштрах ще новіших!..
А потім цариця
Сіла мовчки на дзиґлику.
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом…
(8 липня 1844, С.-Петербург)
|
|
|
Композиція складається з 5 фігур: на троні сидить цариця, тримаючи лорнет, біля неї стоїть цар, який однією рукою притримує шаблю, а іншою штовхає придворного, який б’є кулаком меншого по чину, а той в свою чергу замахується на ще меншого по чину. Робота Омеляна Желєзняка – лаконічна, образи передані з гумором, який межує з сатирою.
Скульптурна композиція “Сон” є складовою численної збірки творів видатного майстра кераміки, що зберігаються в музеї. Вона була представлена на виставках у Національному музеї Т. Г. Шевченка в 1981 р. та в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в 2014 р.
|
| |
Омелян Желєзняк народився 8 (21) серпня 1909 року в с. Грибове (нині с. Олешня Ріпкинського району Чернігівської області) – відомому гончарському осередку північно-західної Чернігівщини. На початку 1920-х років гончар переїхав до Києва, де спочатку працював як кустар, а в 1930-х роках – на різних підприємствах Києва, у тому числі й на заводі „Керамік”. Саме тут народний майстер опанував промислову технологію та познайомився з професійним мистецтвом.
Першою спробою Омеляна Желєзняка в галузі художньої кераміки стали десять зразків українського обрядового посуду, виготовленого для Республіканської виставки 1936 року в Києві: фігурна посудина у вигляді барана нині знаходиться в колекції музею. Омелян Желєзняк ствердив себе як неперевершений майстер форми, для якої характерні оптимальне співвідношення об’ємів, плавні лінії переходів, логічно врівноважені окремі частини.
З 1946 року майстер працював у Експериментальних майстернях художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, якою керувала Ніна Федорова. Тут повністю реалізувався творчий потенціал гончаря – він виріс у самобутнього художника з неповторним стилем. Він створював декоративний посуд, архітектурні деталі, моделі керамічних порталів, облицювальні фасадні плитки, скульптуру малих форм тощо.
|
Неповторність кожного твору, який виходив з-під рук майстра, дозволяв уникнути сухості й одноманітності серійних виробів. У кожній речі сконцентровані настрій, індивідуальний почерк, художній смак автора.
Омелян Желєзняк створив цілу галерею образів, наділяючи їх яскравими індивідуальними рисами, тонкою психологічною характеристикою. Особливістю його образної мови є лаконічний штрих, який надає скульптурі динаміки.
Роботи майстра прославили українське мистецтво кераміки на виставках у Софії та Варшаві, Парижі та Марселі, Торонто і Берліні, Братиславі та Празі. Колекція скульптур майстра прикрашає експозицію Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Міжнародного музею кераміки у Женеві, Музею українського мистецтва в Монреалі та багатьох музеїв України.
Наталія Щирба
|
|