Хронологія

ХVII-XVIII ст.

Створення картинної галереї Києво-Могилянської академії та зібрання історичних документів у її бібліотеці (частина колекцій, зокрема, творів ужиткового мистецтва, увійшла до зібрань Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії, а згодом у 1920-х рр. — до колекцій Українського національного музею у Києві), а також — колекції старожитностей, пов'язаних з розвитком міського самоврядування, при Київському магістраті (загинула у пожежу Києва 1811 р.).

1811 р.

Пожежа у Києві на Подолі, у якій загинула колекція старожитностей, зібрана при Київському магістраті.

1819 р.

Закриття російською владою Києво-Могилянської академії, якій протягом всього її існування у ХVIII ст. так і не було надано російською владою світського характеру та прав європейських університетів, вільних від опіки церкви. Усе це перешкодило перетворити колекції Києво-Могилянської академії на повноцінний музей.

1823 р.

Вихід у світ «Короткого опису та історії міста Києва» випускника Києво-Могилянської академії, корінного киянина, учителя Печерської гімназії М. Ф. Берлинського, який став першим істориком та археологом власне Києва.

кін. 1820-х рр.-1834 р.

Створення К. А. Лохвицьким з ініціативи Київського генерал-губернатора Левашова зібрання київських старожитностей, яке лягло в основу Музею старожитностей Київського університету Св. Володимира (колекції частково потрапили до Українського національного музею у Києві).

1833 р.

Рішення Київського генерал-губернатора Левашова передати колекцію київських старожитностей, зібрану К. А. Лохвицьким, до університету, який буде засновано у Києві, для влаштування у ньому музею старожитностей.

1834 р.

Створення в Київському університеті Св. Володимира з наказу його першого ректора М. О. Максимовича Нумізматичного кабінету та Музею красних мистецтв (колекції частково увійшли до зібрання Українського національного музею).

1835 р.

Створення при Київському генерал-губернаторі Тимчасового комітету для розшуку старожитностей у Києві, до якого увійшли фон Брадке (голова), М. О. Максимович (заступник голови), М. Ф. Берлінський, К. А. Лохвицький, Анненков, Данилович, Цих, Орнатський, Зінович, Петухов.

6 лютого 1836 р.

Тимчасовий комітет для розшуку старожитностей у Києві ухвалює рішення утворити при Київському університеті Св. Володимира музей старожитностей, який має охоплювати своєю діяльністю не тільки місто Київ, а всі місцевості, пов'язані своєю історією з містом Києвом та колишнім Київським князівством, до яких належала більшість українських етнічних земель, що входили до складу Російської імперії.

17 березня 1836 р.

Дано урядовий дозвіл на створення при Київському університеті Св. Володимира Музею старожитностей.

2 грудня 1836 р.

Офіційне відкриття експозиції Музею старожитностей при Київському університеті. Музей має закритий характер. Спроби проф. Київської духовної академії П. О. Лашкарьова перетворити його у першій половині ХІХ ст. на загальноприступний були відкинуті царською адміністрацією.

1843 р.

Створення Комісії з розбору давніх актів при Київському генерал-губернаторі, яка стала основою створення наукового обґрунтування.

1840-1870-і рр.

Створення родиною Тарновських, зокрема, В. В. Тарновським-молодшим приватного домашнього музею українських старожитностей, яке почалось зі збирання речей присвячених життю та діяльності Т. Г. Шевченка. Протягом 1840-1890-х рр. у Музеї українських старожитностей В. В. Тарновського-молодшого було сформовано тематичний ряд експозиції з історії України ІХ-ХІХ ст., який було покладено в основу експозиції Українського національного музею у Києві. Протягом 1880-1890-х рр. зібрання Тарновських експонувалось у приватних помешканнях у Качанівці (нині Чернігівська обл.) та Києві, а також протягом 1897-1903 рр. було однією з головних основ експозиції Київського міського музею старожитностей та мистецтв.

1870 р.

Створення при Київській духовній академії М. І. Петровим Церковно-археологічного музею — першого частково приступного для всіх бажаючих музейного закладу у Києві. Музей став центром виховання майбутніх фахівців, що створили Український національний музей у Києві, до якого потрапила згодом і частина колекцій самого Церковно-археологічного музею.

1873 р.

У Києві відбувся ІІІ-й Археологічний з'їзд у Росії.

1874 р.

Створення Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.

1874-1876 рр.

Створення при Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства історично-етнографічної колекції українських старожитностей, яка мала бути покладена в основу музею відповідного профілю.

1876 р.

Закриття Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Перехід колекції для майбутнього музею до Комісії з розбору давніх актів.

1880 р.

Державна заборона створювати у Києві музей історії та етнографії краю, розформування зібраної при Комісії з розбору давніх актів для цього музею колекції.

1892 р.

Заклик гласного Київської міської думи Т. В. Кибальчича до створення у Києві художньо-промислового музею, який би об'єднував археологічні та історичні пам'ятки, твори станкового малярства та ужиткового мистецтва. Початок дійового руху зі збирання експонатів для майбутнього музею, започаткований самими киянами всупереч думці вищої російської адміністрації Київської губернії.

6 травня 1894 р.

Після 14-річної заборони з боку російської державної адміністрації створювати будь-який міський загальноприступний історичний, етнографічний, чи археологічний музей за наполяганням громадськості при Київському генерал-губернаторі нарешті, скликано нараду про заснування у Києві міського загальноприступного музею старожитностей та мистецтв.

1895 р.

Утворено Спеціальну комісію при Київському генерал-губернаторі для створення у Києві міського загальноприступного музею старожитностей та мистецтв.

1896 р.

Київська міська дума надала для споруди музею земельну ділянку у відлозі Хрещатицького яру на незабудованому місці уздовж нинішньої вул. М. Грушевського. Спеціальна комісія ухвалила, що фасад майбутнього музею має бути зверненим у бік нинішньої Європейської пл., та оголосила архітектурний конкурс на створення проекту майбутнього музею. Конкурс виграли проекти російських архітекторів О. Н. Померанцева та П. С. Бойцова. Спеціальна комісія також закликала населення краю збирати речі для новостворюваного музею.

1897 р.

Створення з ініціативи Київського генерал-губернатора О. П. Ігнатьєва Київського товариства старожитностей та мистецтв.

Березень 1897 р.

Відкриття першої виставки Київського товариства старожитностей і мистецтв (КТСМ) та створення на основі її експонатів та пожертв до Київської міської думи та Спеціальної комісії при генерал-губернаторі Музею старожитностей та мистецтв КТСМ, з якого безпосередньо утворився Київський міський музей старожитностей та мистецтв Першим завідувачем Музею стає В. В. Хвойка.

1897 р.

Закладини, за участю російського імператора Миколи ІІ, Київською міською думою та Київським товариством старожитностей та мистецтв Міського музею старожитностей та мистецтв.

1898 р.

Обрання Л.-Д. В. Городецького архітектором-будівничим музею.

1897-1899 рр.

Спорудження першої третини будівлі Київського міського музею старожитностей та мистецтв

1-20 серпня 1899 р.

У Києві відбувся ХІ-й Археологічний з'їзд в Росії.

6 серпня 1899 р.

Відкриття першої у новозбудованому будинку Київського міського музею старожитностей та мистецтв експозиції, присвяченої ХІ-ому Археологічному з'їздові в Росії.

Січень 1900 р.

Опублікування членом Київського товариства старожитностей та мистецтв М. Ф. Біляшівським у журналі «Археологічний літопис Південної Росії» програми розвитку Міського музею старожитностей та мистецтв, яка і лягла в основу побудови експозиції та роботи музею у майбутньому.

1899-1902 рр.

Створення у Музеї археологічного та нумізматичного відділів.

Квітень 1900 р.

Відкриття у Музеї виставки «Старожитності Наддніпрянщини».

Квітень 1902 р.

Обрання першим директором Музею М. Ф. Біляшівського.

1902 р.

Створення у Музеї художньо-промислового, історичного і художнього відділів та власної бібліотеки.

1902 р.

Перша у Київському міському музеї старожитностей та мистецтв художня виставка.

1902-1904 рр.

Прибудова за проектом архітектора. П. І. Голландського аванзалу та сходів на другий поверх.

1904 р.

Перша виставка прикладного мистецтва у Київському художньо-промисловому та науковому музеї.

Лютий-травень 1906 р.

Перша виставка прикладного мистецтва та кустарних виробів.

1906 р.

Створення етнографічного відділу у Київському художньо-промисловому та науковому музеї.

1906-1907 рр.

Спорудження за проектом арх. П. І. Голландського дренажної та провітрювальної галереї навколо підземних поверхів музею.

1909 р.

Перехід Київського художньо-промислового та наукового музею ім. Імператора Миколи ІІ у часткове підпорядкування Міністерства торгівлі та промисловості Росії.

1909 р.

Проведення у Музеї Другої виставки прикладного мистецтва та кустарних виробів.

1910 р.

Проведення у Музеї виставки «Старовинних тканин та шитва».

1910 р.

Проведення у Музеї «Посмертної виставки акварелей та малюнків М. О. Врубеля».

1911 р.

Утворення фотоархіву Музею.

1911 р.

Проведення у Музеї Виставки, присвяченої 50-річчю від дня смерті Т. Г. Шевченка.

1911 р.

Проведення у Музеї Третьої виставки прикладного мистецтва та кустарних виробів.

1911 р.

Проведення у Музеї Першої української артистичної виставки.

1912 р.

Створення у Музеї відділу «Старий Київ».

1913 р.

Виділення бібліотеки Музею в окремий відділ.

1 серпня 1914 р.

Початок Першої світової війни.

листопада 1914 р.

Заповіт В. В. Хвойки.

1914-1917 рр.

Збирання працівниками Музею пам'яток мистецтва та історії на окупованих російською армією територіях Буковини та Галичини.

вересень 1915 р.

Евакуація найціннішої частини музейної збірки до Москви.

1916-1917 рр.

Створення на окупованих російською армією землях Буковини та Галичини працівниками Музею кустарних навчальних майстерень.

лютого 1917 р.

Відречення Імператора Миколи ІІ від престолу. Перетворення Росії на республіку.

березень-травень 1917 р.

Проведення у Музеї Виставки народного мистецтва Буковини та Галичини.

17 березня 1917 р.

Створення у Києві Української Центральної Ради.

28 травня 1917 р.

Заповіт Б. І. Ханенка.

Червень 1917 р.

Створення Генерального Секретаріату (уряду) Української Центральної Ради, якому Тимчасовим урядом Російської республіки було передано повноваження на управління українськими губерніями.

Липень 1917 р.

Утворення Центрального товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва. Утворення товариства охорони київських краєвидів.

1 жовтня 1917 р.

Утворення за ініціативою директора музею М. Ф. Біляшівського Відділу «Музеї та охорона пам'яток старовини та мистецтва» у Секретарстві справ освітніх уряду УЦР, що поклало початок державній пам'яткоохоронній системі в Україні.

1917-1933 рр.

Пам'яткоохоронна діяльність Музею на території всієї України.

28 жовтня 1917 р.

Третій універсал Української Центральної Ради та постання Української Народної Республіки.

Листопад-грудень 1917 р.

Створення та робота комісії з державної символіки УНР.

22 січня 1918 р.

Проголошення Четвертим універсалом УЦР повної державної самостійності Української Народної Республіки.

26-29 січня 1918 р.

Муравйовський погром Києва.

лютого 1918 р.

Підписання Берестейського миру.

12-22 березня 1918 р.

Створення В. Г. Кричевським у стінах Музею Державного Герба Української Народної Республіки — нині Малий Державний Герб України.

28 квітня 1918 р.

Гетьманський переворот, перетворення України на монархічну державу.

липня 1918 р.

Створення Головного управління справами мистецтва та національної культури.

Вересень 1918 р.

Перехід Київського художньо-промислового та наукового музею у власність Української Держави.

18 листопада 1918 р.

Створення Української академії наук.

листопада 1918 р.

Антигетьманське повстання та встановлення у Києві влади Директорії УНР.

15-22 січня 1919 р.

Надання Київському художньо-промисловому та науковому музеєві Директорією УНР статусу Українського національного музею.

22 січня 1919 р.

Возз'єднання Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки у єдиній державі зі столицею в Києві.

квітня 1919 р.

Встановлення більшовицької влади в Україні, встановлення гласного політичного нагляду за роботою Музеї.

18 червня 1919 р.

Скасування більшовицькою владою національного статусу Музею, із перетворенням його на Перший державний музей.

30 грудня 1922 р.

Знищення формальних ознак незалежності України та її входження до СРСР.

1923 р.

Вилучення зі складу колекції Музей творів західноєвропейських та російських митців.

1923-1932 рр.

Звезення до Музею утворів історико-культурної спадщини, награбованих більшовиками у приватних помешканнях, церквах та монастирях. Масовий розпродаж радянською державою фондів Музею.

16 серпня 1924 р.

Визнання де-факто більшовицькою владою загальнонаціонального статусу Музею, з перейменуванням його на Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка.

1924-1925 рр.

Виставка у Музеї українських килимів.

1925-1926 рр.

Виставка у Музеї виробів Києво-Межигірської фабрики.

21 квітня 1926 р.

Заповіт М. Ф. Біляшівського.

1926 р.

Виставка у Музеї українського портрету ХVII-XX ст.

6 червня 1927 р.

Заповіт Д. М. Щербаківського.