Мереживо гуцульського різьблення

Виставка творів різьбярів Гуцульщини
з колекції музею
(січень - лютий 2005).

Барильце. Баклага. 1961. Рахва. 1970. Балагурак І.В. (1922 - 1988) Заслужений майстер народної творчості. м.Косів Івано-Франківської обл.

Гуцульське різьблення – яскравий і самобутній феномен національної культури України, який розвинувся на території етнографічного регіону, що розташований у східних Карпатах і охоплює частину Прикарпаття, Буковини, Закарпаття.

Чарівна, казкова карпатська природа, давні вірування, високі естетичні смаки гуцулів сприяли розвою їх особливого світогляду і багатої фантазії, які знайшли втілення у пам’ятках народного мистецтва, зокрема художнього дерева.

Різьбярі завдяки таланту і працездатності досягли високої майстерності в обробці різноманітних місцевих порід дерева (явора, клена, груші, вільхи, яблуні, сливи, тиса, кедру, горіха тощо). Майстри опанували різні види деревообробних технологій: теслярства, токарства, столярства, бондарства та художнього різьблення. Саме різьблення належить до найдавніших і найвиразніших технік декорування виробів із дерева і заслуговує на особливу увагу. Різноманітні твори, від сакрального мистецтва до декоративно-ужиткових виробів, виготовлені й оздоблені цим засобом, і є предметом експонування на виставці «Мереживо гуцульського різьблення».

Тема виставки обрана не випадково ще й тому, що музей має велику та цінну колекцію художнього дерева Гуцульщини. Вона нараховує понад 1900 одиниць зберігання, що складає більше третини всієї збірки цього виду мистецтва. Виконавцями цих творів є 215 авторів із різних осередків різьблення, зокрема із сіл Яворів, Брустурів, Річка, Старий Косів, Снідавка, Кривопілля, Прокурава, Космач, Жаб’є (нині Верховина), Печеніжин Івано-Франківської обл. та міст Косів, Івано-Франківськ, Вижниця (нині Чернівецької обл.). Специфіка музейної колекції, систематизованої за хронологією, осередками, авторами, і обумовила принципи побудови виставки, на якій вперше цей матеріал представлений у досить повному обсязі (285 предметів 95 авторів). Найбільш цікаві твори гуцульських майстрів презентовані в ретроспекції, починаючи з ІІ-ї пол. ХІХ до 80 - років ХХ ст., що дозволяє простежити процес формування традицій різьблення впродовж цього часу. Колекція дає можливість показати стилістичні напрямки у творчості народних майстрів і художників трьох поколінь, а також типологічні групи виробів, які мають різне функціональне призначення, самобутні форми предметів і прийоми декорування. Прадавнім, найпоширенішим видом оздоблення виробів цього регіону є плоске різьблення: контурне («ритування») або виїмчасте (тригранне, чотиригранне, нігтевидне), яке нерідко поєднується з інкрустацією або випалюванням.

Шкатулка. 1909. Шкрібляк М.Ю. (1858 - 1920) Тарілка. Кін.ХІХ - поч.ХХст. Шкрібляк В.Ю. (1856 - 1928) с.Яворів Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

У кінці ХІХ ст. соціально-економічні умови, розвиток промисловості, жвавий інтерес до народного мистецтва і, зокрема, до творів художнього дерева сприяли започаткуванню школи гуцульського різьблення. Саме в той час у багатьох містах влаштовуються господарсько-етнографічні та промислові виставки, на яких народні майстри відзначаються нагородами і стають відомими за межами своїх осередків. Попит на їх твори, а також смаки міських покупців впливають на асортимент і стилеві ознаки предметів. Майстри виготовляють окрім традиційних форм посуду – шкатулки, скриньки, декоративні тарелі, цукерниці, пляшки, письмові приладдя, рами тощо. Нерідко вироби мають ускладнені форми і густо орнаментовані. Вироби, які мали ужиткове призначення з часом втрачають цю функцію і стають предметами декоративними або сувенірного характеру. Саме твори цього стилістичного напрямку домінують у колекції і показані на виставці у переважній більшості.

Оздоблення виробів має переважно геометричний характер. Орнамент складається з хрестів, трикутників, прямокутників, квадратів, ромбів, розет, зубців, кіл тощо або стилізованих рослинних мотивів і має різні місцеві назви, такі як «ружі», «пшеничка», «кочила», «драбинки», «парканець», «моршинка», «сльозки», «гадючки», «підковки», «головкате» та інші. Кожний елемент декору утворюється певним технічним прийомом різьблення, за допомогою якого досягається самобутній художній ефект. Типовим прийомом побудови композиції орнаменту є застосування поділу площини твору на менші поля, які в свою чергу заповнені узором, побудованим за принципами симетрії або ритмічного чергування окремих елементів. Центральний мотив у вигляді хреста, розетки, ромба найбільшого розміру вписується в квадрат, коло, прямокутник в залежності від форми предмета. Побудова узора відзначається чіткістю і простотою, що забезпечує органічний зв’язок орнаменту з площиною або об’ємом виробу. Художнє дерево Гуцульщини ХІХ-поч. ХХ ст. представлене на виставці невеликою кількістю творів. Це роботи братів Василя і Миколи Шкрібляків із родини Юрія Шкрібляка – засновника школи гуцульського різьблення. В експозиції бачимо декілька виробів цих авторів, які декоровані «сухим» різьбленням та інкрустацією різноколірним деревом, металом, бісером, перламутром, кісткою. Сполучення вишуканої різьби з бісером ніжних кольорів підкреслює високий художній смак виконавців. Традиційний декор чіткий і старанно виконаний. Експонуються на виставці таріль і рахви (форми посуду для сиру), виготовлені ще одним відомим майстром із с.Яворова – Петром Гондураком, а також твори невідомих авторів ХІХ-поч. ХХ ст. із стародавніх осередків різьбярства – Старий Косів, Жаб’є, Вижниця. Глядачі мають можливість побачити різноманітні самобутні форми посуду: «бочівки», «баклаги», «барильця», «пугар-чарку», сільнички, ложки, а також шкатулки, писанки, тарницю (сідло), «кушку» (для зберігання брусків для правки коси), декоровані шляхетною різьбою. Контурним різьбленням («ритуванням») оздоблені скриня і топірець.

Рахва. 1970. Шкатулка. 1971. Тарілка. 1972. Шкрібляк Д.Ф. 1925 р.н. Лауреат премії ім. К.Білокур. с.Яворів Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Гуцульським майстрам характерні відчуття матеріалу, майстерність виконання, вміння побудувати композиції орнаменту і поєднати виразний декор з чіткими, вишуканими формами предметів. Підтвердженням цього є твори багатьох майстрів наступного покоління, зокрема нащадків Юрія Шкрібляка. Це його онуки та правнуки: Федір Миколайович Шкрібляк, Заслужені майстри народної творчості Юрій Іванович та Семен Іванович Корпанюки, Василь Семенович та його син Василь Корпанюки. Всі вони родом із с.Яворові. Захопленню різьбярством Юрія і Семена Корпанюків сприяло спілкування з дідом та дядьками. Під їх впливом, а також за покликанням власного таланту вони здобули у своїх витворах найвищої досконалості у формах предметів, техніці виконання, побудові композицій традиційних узорів, які урізноманітнювали новими мотивами. Графічні орнаменти відрізняються ажурністю і немовби мереживом вкривають поверхні виробів, які мають правильні геометричні форми. Окрім загальних рис у творчості, кожний з них має оригінальний художній стиль. Своя творча манера у лауреата премії ім. К.Білокур Дмитра Шкрібляка. Різьба поєднується з інкрустацією і стає більш рельєфною. Геометричні мотиви орнаменту набувають крупніших розмірів і мають насичені обриси малюнку. Та й традиційні предмети позбавлені чіткої прямолінійності форм.

Найвизначнішим осередком гуцульського різьблення ХХ ст. стає м.Косів. Саме твори з цього центру переважають у колекції музею, а також на виставці. Хронологічні рамки виготовлення цих виробів – 1945-1980-ті роки. Початок косівської школи був покладений відомим майстром Василем Девдюком, який народився у Старому Косові. Разом зі своїм вчителем В.Ю.Шкрібляком він викладав у Вижницькій художньо-промисловій школі деревообробництва у 1905-1918 роках. Ця школа знову була відкрита 1940 року (в подальшому – Вижницьке училище прикладного мистецтва). На виставці експонуються учнівські роботи 1942, 1947 років. Твори авторів цього закладу своєрідні і впізнавані. На виставці презентовані вироби учнів В.Девдюка – визначних майстрів художнього дерева, таких як його син Микола Девдюк, члени Спілки художників СРСР Микола Тимків, Василь Кабин, Юрій Баранюк. М.Тимків у ранніх роботах наслідував свого вчителя, але постійно шукав нових форм і виражальних засобів. Ним виготовлено багато високохудожніх творів декоративного та побутового призначення. Перевагу віддавав різьбленню, а також захоплювався інкрустацією металевими дротиками із латуні, міді, нікелю, сталі. В.Кабин у своєму доробку має як орнаментальні так і декоративно-тематичні твори. На виставці експонуються його вироби, які приваблюють новизною форм та композиційних рішень. Більшість творів майстер оздоблював різьбою, до якої додавав інкрустацію бісером і металом, що збагачувало вироби з дерева кольоровим звучанням. До старшого покоління косівських різьбярів належать члени Спілки художників СРСР Володимир Гуз та заслужений майстер народної творчості Микола Кіщук. Перший з них родом із м. Стрия на Львівщині. Ще в молоді роки переїхав до Косова. Отримав професійну освіту, викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва. Постійно працював творчо. Досконало володів технікою різьби. Весь час експериментував, застосовував самобутні художні прийоми та матеріали. Композиція декору кожного твору неповторна. Красу різьблених мотивів підкреслює інкрустація металевими дротиками, капслями. Орнаментику доповнюють дзвіночки – «дармовіси» та накладні елементи, які підсилюють їх декоративність і роблять вироби оригінальними. М.Кіщук народився в с.Річці Косівського р-ну. Самотужки досяг майстерності в мистецтві різьблення, ретельно вивчаючи традиції цього виду творчості. Багато сил віддав справі організації артілі «Гуцульщина», одночасно займався творчою діяльністю. Майже в кожній роботі поєднував різні види плоскої різьби за інкрустацією. Композиції орнаментів побудовані чітко і завжди врівноважені. За його проектами виконували роботу багато різьбярів, які пізніше працювали самостійно і їх вироби також показані на виставці. Серед них твори Михайла Бернацького, в яких поєднується філігранне різьблення з інкрустацією кольоровим бісером. Різнобарвні спалахи «пацьорок» вирізняють головні мотиви композицій. У кожному елементі орнаменту відчутне захоплення автора мистецтвом різьблення. Особливе враження справляють твори Миколи Кабина. Найчастіше основний акцент у його роботах зроблений на співставленні світлих і темних кольорів. Мотиви декору мають виразну конструкцію і виконані інкрустацією деревом, металом, перламутром.

Рахва. 1960. Цукорниці. 1961, 1962. Лучук Д.Д. 1928 р.н. м.Косів Івано-Франківської обл.

Співставлення плоского різьблення та інкрустації у виразних орнаментальних композиціях домінує в мистецтві таких різьбярів, як заслужений майстер народної творчості Дмитро Тонюк, Танасій Баранюк, Франц Тимків, Андрій Кошак, Михайло Юсипчук та інших. У 1960-70-х роках твори косівських майстрів зазнають змін в оновленні форм, а декор набуває більш стриманого характеру. Залишаються площини вільні від оздоблення, що виявляє природну красу дерева. Так, у витворах Івана Балагурака бачимо гладкі поверхні виробів, які декоровані вишуканим різьбленим орнаментом. Своєрідна творча манера притаманна Івану Павлику, Дмитру Лучуку. Останній автор інколи долучає до різьблених узорів інкрустацію. І, нарешті, майстри художнього дерева третього покоління – Микола Танасійчук, Іван і Богдан Гавриші, Євген Лучук, Анатолій Федірко з м. Косова та Сергій Сандюк, Роман Миклащук з м.Івано-Франківська надають перевагу більш рельєфним і крупним мотивам орнаменту, які доповнюються елементами, виконаними контурним, тригранно-виїмчастим та нігтевидним різьбленням. У творах Василя Піддубного, Романа Когутяка, Мирослава Присяжного з Косова та Івана Воронича, Ореста Савчука з Івано-Франківська окрім геометричного орнаменту зустрічається рослинно-геометризований. Це стилізовані зображення вазонів та квітів.

Відомим мистецьким центром на Гуцульщині є с.Річка Косівського р-ну, де окрім техніки випалювання набули розвитку різьблення та інкрустація. Серед представлених на виставці річківських майстрів ХХ ст. найстаршим є Яків Тонюк. В орнаментації його творів переважають інкрустовані елементи. Поєднання різьбленого декору з інкрустованим характерне і для творів його сина Василя Тонюка. Витончене різьблення, гармонійно доповнене окремими мотивами в техніці інкрустації деревом темних відтінків, бісером, перламутром, металом, бачимо в роботах Василя Кіщука. Використання світлої деревини для форм виробів і надання переваги техніці «викладанки» зустрічаємо у Василя Семеновича і Василя Івановича Білаків, Івана Пітиляка, Миколи Грепиняка. Своєрідні роботи річківського майстра Миколи Кіщука. Він вміло поєднує різьбу та інкрустацію з притаманним йому надзвичайним відчуттям ритму в розміщенні узорів, а також виваженості та гармонії у малюнку орнаментів.

Твори майстрів с.Брустурів Косівського р-ну, які виконані у техніці інкрустації різноколірним деревом, перламутром, металом, бісером, нагадують мозаїчні орнаментальні композиції. До них належать роботи Катерини Гасюк, Василя Ігнатюка, Миколи Мартищука, Миколи Петріва та інші. Для більшості брустурівських майстрів властиве мінімальне застосування різьблених елементів у декорі. Найчастіше вони звертаються лише до інкрустації. Виключенням є твори батька та сина Олексія і Василя Ванджураків. В їх виробах традиційна плоска різьба на заглибленому «цьоканому» тлі поєднана з інкрустованими мотивами.

Ознайомлення широкого загалу з колекцією художнього дерева Гуцульщини, що зберігається в нашому музеї, має велике наукове, популяризаційне і виховне значення. Виставка долучає глядачів до вивчення історії та культури українського народу, пробуджує прагнення до прекрасного і гармонійного, любові й бережливого ставлення до національного надбання.

Тамара Романова

Перейти до інших музейних ресурсів:
	"Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського": >>Народне мистецтво гуцулів і покутян ХVІІ – ХХ ст. : різьба по дереву, кераміка, вироби з сиру, ткацтво, одяг, вишивка, вироби з металу та шкіри . Фотогалерея.