| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПошукУсі представлені виставки«Ангеле мій, охоронцю мій!». Текстиль, кераміка, скло (15 грудня 2011 р. - 22 січня 2012 р.) Художники м. Донецька. Текстиль, кераміка, ювелірні вироби (7 листопада - 6 грудня 2011 р.) Волокитинський фарфор (23 вересня - 30 листопада 2011 р.) Уляна Ярошевич. Гончарна скульптура (5 серпня - 10 вересня 2011 р.) Виставка робіт київської художниці Віри Томашевської (14 червня - 3 серпня 2011 р.) Наталія Ґронська. «Віщі сни». Живопис на шовку (6 травня - 30 червня 2011 р.) Юля Лазаревська. "Фрагменти". Картини, малюнки, скульптури, відео (18 березня - 1 червня 2011 р.) Андрій Собянін. "Попіл". Художня кераміка (11 березня - 3 травня 2011 р.) Людмила Жоголь. Виставка творів (28 січня - 10 березня 2011 р.) Тетяна Павлишин-Святун. «Кераміка» (19 листопада - 18 грудня 2010 р.) Анна Попова. «Художній текстиль» (5 - 28 листопада 2010 р.) Іван Бобков. "Вогнем народжені". Художня кераміка ( 22 жовтня - 14 листопада 2010 р. ) Олександр Ковальчук. Скульптура з листової міді ( 24 вересня - 17 жовтня 2010 р. ) «Погляд з чотирьох сторін». Художній фарфо. Міжнародна виставка. ( 29 травня - 15 серня 2010 р. ) «Епоха». Виставка творів Андрія Курило. Гутне скло, вітраж ( 7 – 20 травня 2010 р.) «Образ життя». Персональна виставка творів Олександра Ковальчука (5 - 26 березня 2010 р.) Ігор Вірщук. Малярство на склі (11 листопада 2009 р. - 20 січня 2010 р.) Музейні раритети (до 110-річчя колекції музею) (20 листопада 2009 р. - 20 січня 2010 р.) Марко Галенко. «Маю що сказати» Художня кераміка. (9 жовтня - 10 листопада 2009 р.) Вячеслав Дудін. Художнє скло. (7 серпня - 10 вересня 2009 р. ) Романна Гудима та Василь Білоус. Художнє скло (10 липня - 1 серпня 2009 р.) Міжнародна виставка емальєрного мистецтва (5 червня - 5 липня 2009 р.) Марія ГАЛУШКО: Повернення (6 березня - 6 квітня 2009 р.) Виставка гобеленів Галини Михайличенко (6 лютого - 4 березня 2009 р.). Марія Примаченко. 100 років. (18 грудня 2008 р. - 15 лютого 2009 р.) «Гончарство». Виставка робіт Леоніда Нагірняка. (5 грудня 2008 р. - 4 лютого 2009 р.) „Дерево життя”. Художні твори П.П.Печорного (10 жовтня - 15 грудня 2008 р.) “Мистецький світ родини Козаків”. Художня кераміка. (3 жовтня - 3 листопада 2008 р.). “Дивосвіт клаптикового шитва”. Виставка робіт учасників ІІ Всеукраїнського фестивалю клаптикового шитва (5 - 15 вересня 2008 р.). Пам’яті народного художника України Віталія Гінзбурга (17 квітня - 28 травня 2008 р.). Людмила Красюк. Живопис. Кераміка. (З 03 по 18 квітня 2008 р.) "Світ глиняного дива". Всеукраїнська виставка художньої кераміки. (З 19 березня по 9 квітня 2008 р.) Оксана Грудзинська. Художня кераміка (З 15 лютого по 10 березня 2008 р.) “Майстерня Бородая”. Художні емалі (З 1 по 29 лютого 2008 р.) “Радуйся, земле!”. Дитяча студія декоративного розпису, Оболонь, м. Київ. (З 19 грудня 2007 р.) “Незриме коріння”. Анжеліка Рудницька. Художні роботи. (З 30 листопада по 14 грудня 2007 р.) “Квітка щастя”. Світлана Голембовська. Художнє скло. (З 24 жовтня по 9 грудня 2007 р.) “Повернені з забуття”. Реставровані пам'ятки музейної кераміки (З 18 липня по 16 листопада 2007 р.) “Барви вогню”. Юлія Яковенко, Володимир Тузинський. Художня кераміка (1 - 14 червня 2007р.) «Колекція квіткової королеви». Виставка емалей Юлії Бородай (27 квітня - 21 травня 2007р.) "Дивосвіт косівської кераміки". Оксана Бейсюк (20 квітня - 28 травня 2007р.) "Скляний образ". Народна ікона на склі. Галина Кузьменко-Кузнєцова. (4.04 - 1.05. 2007р.) Марфа Тимченко, Іван Скицюк. Декоративний розпис. (30.03 - 23.04 2007р.) "Сад Неллі Ісупової". Художня кераміка. (з 3 по 23 березня 2007р.) Виставка творчих робіт родини художників Коваленко (22.12.2006 - 31.01.2007) Виставка "Монетки". З циклу “Українська народна іграшка” (6.12.2006 - 10.01.2007) Виставка “Традиційна українська народна вишивка ХІХ –ХХ ст.”(З 17 листопада 2006 р.) Леонід Богинський. «Сплетіння часу» "Гончарівна". "Від Яйця-Райця..." Повернені з забуття. Реставровані пам'ятки музейної кераміки (з 16.02 по 26.03 2006р.) "Співаючий світанки". |
Мета фестивалю - відродження і збереження народних традицій у галузі декоративно-прикладного мистецтва, популяризація традиційного та сучасного клаптикового шитва та інтеграція українського руху його ентузіастів у міжнародну співдружність квілтерів.
Навряд чи хто зможе сьогодні пояснити, чому у 80-х роках минулого століття серед жіноцтва багатьох країн почало стрімко поширюватися нове захоплення – створення декоративних виробів зі зшитих клаптиків тканини. Хоча зовсім новим його можна вважати лише умовно, адже ця техніка у тому чи іншому вигляді зустрічається серед культур багатьох народів світу починаючи із стародавніх часів. Але сучасна хвиля клаптикового шитва, на відміну від традиційного гаптування, набуває нової якості, вбираючи у себе естетичні та стильові надбання багатьох інших видів декоративного мистецтва. А величезний вибір найрізноманітніших тканин, який пропонується в наш час, надає простір для нічим не обмеженої фантазії.
В Україні мистецтво клаптикового шитва теж набуває все більшого розповсюдження. Організуються клуби аматорів, проводяться творчі зустрічі, конкурси та виставки робіт. У 2006 році в Музеї українського народного декоративного мистецтва відбувся І Всеукраїнський фестиваль “Дивосвіт клаптикового шитва”, в якому взяли участь 34 майстрині. Нинішній, ІІ фестиваль зібрав 35 учасників - художників та майстрів, незалежно від віку і наявності художньої освіти, студій, клубів і художніх колективів, художників майстерень і підприємств, що працюють у різних техніках клаптикового шитва. На виставці представлено 90 творів художників і майстрів з багатьох регіонів України, які репрезентують різноманітні напрямки розвитку клаптикового шитва. Поряд з класичним квілтингом з його своєрідними геометричними орнаментами можна побачити роботи, які спираються на традиції українського народного розпису, використовують вишивку та аплікацію для імітації живописної техніки або нагадують собою вітражі Луїса К. Тіффані. Можна сміливо стверджувати, що клаптикове шитво в Україні вже зараз набуло власних, оригінальних ознак і посяде чільне місце в інтернаціональному за своєю природою мистецтві печворку. Безумовно, ця виставка буде сприяти підвищенню професіоналізму майстрів, розширенню можливостей клаптикового шитва та подальшої популяризації цього виду народної творчості.
Історична довідка.
Хоча археологічні знахідки свідчать про те, що техніка аплікації існувала у різних народів задовго до нашої ери, часто вважають, що клаптикове шитво в його сучасному розумінні виникло в Англії. Назва “печворк” походить від англійського слова “patch”, що значить “клаптик” або “латка”. Слово “квілт” (англ. quilt) означає “стьобана ковдра”. На протязі останннього сторіччя поняття “печворк” та “квілтинг” стали так тісно пов’язані між собою, що зараз вже сприймаються, як синоніми. Насправді ж це були два різних види шитва. Печворком називали техніку зшивання ретельно підігнаних клаптиків тканини, які зазвичай утворювали ритмічно повторюваний геометричний орнамент. Особлива увага приділялася тому, щоб готовий виріб був рівним і не мав пухирців. Печворк часто (але не обов‘язково) застосовувався для виготовлення зовнішньої сторони квілту. Між зовнішнім та внутрішнім полотнищами тканини розкладався ватин, а щоб він не зсовувався, квілт робився стьобаним. Одночасно стежки могли виконувати декоративну функцію, утворюючи орнамент. У Колекції спадщини Гільдії квілтерів Британських островів зберігається чудово простьобана жіноча спідниця, зроблена у 1764 році для весілля у Шотландії. (Тут слід було б згадати про пухові перини, які існували на Русі задовго до описуваних часів, та зараз ми не маємо на меті встановлення приоритетів.) Сучасна ж хвиля печворку почала поширюватися з Америки. А сталося це завдяки тому, що у 1620 році “отці-пілігріми” відправилися на судні “Мейфлауер” до Нового Світу, щоб заснувати там Плімутську колонію. Життя піонерів часто було одноманітним, і для жінок спілкування за шитвом ставало, мабуть, єдиною розвагою. За цим заняттям вони й почали розкривати нові творчі можливості клаптикового гаптування. Саме тоді виникло багато декоративних елементів, які тепер стали розповсюдженими й у Європі. Один з найдавніших серед них – символ Самотньої Зорі (the Lone Star pattern), який зустрічається у кількох роботах, представлених на виставці (Ківшар О.В. – “Насолода”, колективна робота “Осінь”). Слід додати, що на теренах американського континенту цей вид художньої творчості зазнав також істотного впливу народного мистецтва корінного населення. Місіонери навчили печворку індіанців, сподіваючись “цивілізувати” їх, призвичаївши до елементів європейського побуту, а ті пристосували його для відтворення традиційних індіанських орнаментальних мотивів. Особливої майстерності у клаптиковому шитві досягли представники племені семінолів, відомого більшості з нас лише завдяки роману Майн Ріда. Вони використовували печворк головним чином для пошиття одягу. Поступово прекрасні клаптикові орнаменти, створені семінолами, набули популярності і почали використовуватися також для квілтингу. У наш час печворк виконує переважно декоративну функцію.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||