Для робіт відомої київської художниці Віри Томашевської важко підібрати точну назву. «Декоративне панно» - але мета їхнього виникнення не лише в «прикрашанні»; кожна з композицій містить оповідь, сповнену чарівних і витончених подробиць. «Керамічні картини» - але вони, за деякими винятками, позбавлені сюжету (замість сюжету в них – настрій), а в порядку розташування квітів або будинків головним є не подібність до реальності, а необхідний авторові ритм. Мабуть, є сенс називати їх просто «роботи Віри Томашевської», даючи майстрині право на винайдення власного, оригінального й неповторного жанру.
Художниця працює з глиною і різнокольоровими поливами. Органічність її робіт – результат бездоганного відчуття матеріалу, його можливостей – загальновідомих, якими користуються впродовж тисячоліть, і нових, які вперше відчула в ньому саме Віра Томашевська. Починала вона як кераміст-монументаліст. Геніальність ідеї, якою власне й відкривається історія її творчості, полягала в тому, щоб надати подібному ж керамічному виробу камерної форми. Отже, об’ємні керамічні деталі, іноді ювелірної витонченості, але частіше – виразні саме у своїй лаконічності, прикріплюються на полотно, зазвичай впритул одна до одної. Це все. В результаті ж виникають шедеври.
|
Вечір на Івана Купала 70х70 2008 |
Світ, навіть справжній всесвіт Віри Томашевської, захоплює щедрістю та розмаїттям, радістю та гармонією, зрештою, просто красою. При цьому він складається, так би мовити, з кількох «просторів» (чи навіть «стихій»). Кожна робота може «відбуватися» в одному (одній) з них або охоплювати кілька чи навіть усі. Отже, квіти, листя, дерева – це ліс або сад; птахи та зірки – небо і повітря; риби і кораблики з різнокольоровими вітрилами – море, річка, вода; казкові маски – свято; а будиночки, схожі одночасно і на казкові, і на просто старовинні – місто, що схоже на рідний для художниці Ужгород. Якщо «стихія» лише одна – будуть «Риби», «На дні моря», «Польові квіти», «Соняшники». Але може бути місто з садами, через яке протікає річка. Чи місто на березі моря («Морський пейзаж»). Чи «квітучий острів». А ще – «Вечір на Івана Купала», «Весняні легенди», «Літня симфонія», «Легенда про гуцулів»… Керамічні елементи, з яких складається (чи набирається) панно, - схожі, але про цьому неповторні, як дві різні квітки чи два птахи. Композиція ж, яка виникає, завжди унікальна – і дуже природна. Звернемо увагу й на те, що найчастіше Віра Томашевська обирає сюжети, які містять ідею повноти життя, його розквіту та в буквальному значенні цього слова цвітіння – весна, літо, просто квіти…«Осінніх» та особливо «зимових» творів у неї набагато менше.
Особливе місце у творчості мисткині займають композиції на релігійну тематику, звернення до якої вже саме по собі є надзвичайно відповідальним («Натюрморт», «Осіння Лавра»). Природність і виразність, з якими керамічні фігурки-персонажі проживають сюжет «Різдва» або «Втечі до Єгипту», нагадують про традиції вертепу. І ще. З їхньою появою керамічний Всесвіт Віри Томашевської отримав ту абсолютну гармонійну довершеність, якої іноді так не вистачає Всесвіту реальному.