Початок ->"Качанівка" |
ПошукВсі нотатки:
|
Качанівка - 2007 Згідно з попередніми домовленостями ми завернули до містечка Ічня,
щоб відвідати місцевий краєзнавчий музей. В давнину ічнянські гончарі славилися своїми виробами,
зокрема, кахлями. Тут працював відомий майстер кераміки Микола Піщенко. МУНДМ володіє невеликою
збіркою ічнянських кахлів та роботами М. Піщенка.
За 23 км від Ічні, на південному сході Чернігівщини, на берегах
чарівної річки Смош, розкинувся величезний садибний парк (понад 600 га парку та 500 га ставків) –
володіння Національного історико-культурного заповідника „Качанівка”.
Садиба заснована відомим російським полководцем графом П.О Рум’янцевим-Задунайським (1725 - 1796). На сьогодні цей палацовий ансамбль і парк є єдиними серед українських садиб, що збереглися в комплексі. Розкішний палац у романтичному стилі побудував український зодчий Максим Мосцепанов за проектом російського архітектора Карла Бланка. Тоді ж був спланований і парк. У 1808 – 1824 роках за нових власників (поміщик Григорій Почека та його дружина Параска Андріївна - за першим шлюбом Тарновська) територія садиби була розширена, а палац перебудований у стилі російського класицизму. Після 1824 року його власниками стали поміщики-меценати Тарновські, які володіли палацом понад 70 років. Саме цей час приніс йому славу визначного культурно-мистецького осередку. Тут бували М. Максимович, П. Куліш, М. Костомаров, М Гоголь, М. Врубель, Д. Яворницький, багато відомих митців, вчених, культурних діячів (понад 600 записів в альбомі гостей). Свої кращі твори написав тут художник Василь Штернберг, Михайло Глинка працював у Качанівці над оперою „Руслан і Людмила”, а Ілля Рєпін - над картиною „Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Любив бувати у садибі Тарас Шевченко. Найбільший розквіт садиби відбувся за господарювання Василя Тарновського-молодшого (1837 - 1899) – відомого збирача українських старожитностей, мецената, патріота. Всі сили, любов віддав Василь Тарновський двом справам – колекціонуванню та качанівському парку. Парк - один з найбільших європейських садів – зачаровує неповторною красою української природи. До сьогодні збереглися паркові мости, гірки Кохання і Вірності, „романтичні ” руїни, чарівні ставки. У парку понад 50 порід дерев та 30 видів кущів. Колекція В.Тарновського українських та козацьких реліквій на той час склала справжній музей українознавства. Власник заповів її Чернігівському губернському земству для створення музею, але в подальшому вона була розрізнена. 1897 року садибу продали відомому цукрозаводчику Павлу Харитоненку , який подарував її дочці Олені. 1918 року маєток був націоналізований. З 1925 по 1933 роки тут розміщувалась дитяча комуна ім. Воровського, потім - оздоровчо-лікувальні заклади. Поступово, не маючи належного догляду, комплекс руйнувався, приходив у запустіння.
Але, незважаючи на складну і важку долю, садиба не втратила своєї чарівності. Нині палацово-парковий ансамбль включено до Державного реєстру національного культурного надбання. У 2001 році заповідник отримав статус Національного. Палац та парк, чарівні ставки, музейна колекція поступово відроджуються. Музейники і реставратори відновлюють будови, наповнюють їх експонатами, влаштовують виставки. Заповідник живе повнокровним життям.
Привітно, по-доброму, дуже гостинно зустріли співробітники заповідника нашу групу. Вчений секретар музею Інна Миколаївна провела наш колектив парком, надзвичайно цікаво й фахово розповіла про історію садиби, про долі власників маєтку і колекцій культурних цінностей, що зберігалися в Качанівці.
Радимо всім! Завітайте до Качанівки, вдихніть ковток цілющого качанівського повітря, відстороніться від міської суєти, згадайте наших достойних попередників, вклоніться їм. Ви відчуєте свою причетність до історії, до долі рідної землі. Ірина Бекетова
Content-type: text/html CGI ErrorCannot open file 'msid_DB': No such file or directory
| |
Початок ->"Качанівка" | |||
© 2007 Музей українського народного декоративного мистецтва. Умови використання матеріалів |