|
Пошук
Усі представлені виставки
| |
|
|
|
Національний музей українського народного декоративного мистецтва у дні поважного ювілею вшановує талант і творчу вдачу Оксани Грудзинської – заслуженого художника України, члена Національної спілки художників України. Вона є автором багатьох керамічних творів, що прикрашають міста України, інтер’єри будинків та музейні експозиції. У її творчому доробку – декоративні панно у підземному вестибюлі станції метро „Хрещатик”. Вони стали символом, візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці в цілому.
Народилась Оксана Грудзинська у Москві у родині архітектора. Закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її педагогами з фаху були відомі художники Олександр Дейнека, Роберт Фальк. Дипломною роботою молодої художниці стало керамічне панно “Українські танці”.
|
|
|
З 1947 р. Оксана Грудзинська працювала в експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, яку 40 років очолювала видатна художниця, технолог-кераміст Ніна Іванівна Федорова.
За 20 років активної роботи в творчій атмосфері «софійської гончарні» художниця створила безліч виробів, серед яких – декоративні панно, архітектурні керамічні вставки, настінні тарелі, вази, куманці тощо. Важливою художньою складовою серед мистецьких засобів художниці є форма, яку мисткиня делікатно використовує для художньго оздоблення. Вона тонко відчуває красу контуру та графіку малюнка. Її розписи графічно чіткі, барви стримані та лаконічні. Самобутні розписи Оксана Грудзинська виконувала також за фольклорними та літературними сюжетами (пласт “На панщині пшеницю жала”, декоративні тарелі “Козак Мамай”, “Танок”, „Ой на горі білий камінь” тощо). Її твори гармонійно й змістовно заповнюють інтер’єри приміщень.
|
|
|
На початку 70-х років Оксана Грудзинська працювала у Художньому фонді України, зокрема на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Художниця проявила себе як неординарний монументаліст, виконавши ряд замовлень: оформлення фасаду павільйону „Тваринництво” у Києві (1954), вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва (1964), санаторію „Донбас” у Слов’янську (1967); майолікові панно „Історія зв’язку” в інтер’єрі Будинку зв’язку у Деражня Хмельницької області (1971); мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму у Києві (1972), рафінадного заводу у Сумах (1982), палацу культури хімічного об’єднання „Азот” у Рівному (1979), ресторану у м. Кентау (1965, Казахстан); оформлення головного фасаду будинку культури Хоростківського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970); інтер’єри заводу „Красное знамя” у м. Рязань (1985, Росія), будинку культури спиртового заводу с. Трилеси Фастівського району Київської області (1970-ті), бази відпочинку Запорізького металургійного комбінату на Бердянській косі тощо.
Кожне велике місто має свої символи, що визначають його обличчя. Вічний Київ має декілька символів, які відображають певні історичні етапи його розвитку. Церква Спаса на Берестові та Свята Софія – це символи давньої Русі; барокові храми відображають мистецький стиль XVIII століття; модернові будинки центральних вулиць – архітектурні символи початку ХХ ст. Одним із яскравих символів Києва середини ХХ ст. є пам’ятка архітектури – станція метро „Хрещатик”. Сяюча краса декоративного оздоблення вестибюлів станції нікого не залишає байдужим. Тут відчувається весняний дух квітучої України.
|
| Художник М. Бурячек. Дружній шарж. (Публікується вперше) |
Над проектом головної станції київського метрополітену у 1960 році працював великий творчий колектив: архітектори Анатолій Добровольський, Віктор Єлізаров, Микола Коломієць, Юрій Кисличенко, Ігор Масленков, Станіслав Крушинський, Геннадій Гранаткін, за участю Наталії Щукіної та Федора Заремби; художники – Оксана Грудзинська, Ніна Федорова, Ганна Шарай.
Одна з визначних монументальних робіт мисткині – декоративні панно у підземному вестибюлі станції київського метро “Хрещатик”. Панно складаються з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції – характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню.
У центральній залі підземного вестибюлю панно мають червоне тло і вохристо-сріблястий орнамент з вкрапленнями світло-коричневого і темно-синього відтінків. На платформах станції тло, навпаки, сріблясто-вохристого кольору, а орнамент виконано червоним кольором з цятками синього та помаранчевого. Органічно поєднані з чіткими формами архітектурних об’ємів, чергуючись зі світлими прямокутними виступами пілонів, орнаментальні панно утворюють мальовничі ритмічні ряди. Колористично-декоративна композиція надає приміщенням станції риси особливої художності і неповторної своєрідності, виразних національних рис.
У художньому рішенні інтер’єру наземного вестибюля застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін. Різних відтінків червоні, коричневі, зелені, блакитні, жовті, сірі, чорні плитки вкривають стіну горизонтальними смугами різної довжини, утворюючи безкінечний барвистий узор. Мозаїчне поле справляє образ мальовничого українського килима – мажорного, яскравого, життєрадісного. Оригінальна ритміка колористично-декоративної композиції не має конкретного малюнка, вона побудована на законах і пропорціях художньої рівноваги. Велика кількість барв гармонійно організовані у єдину піднесено святкову, емоційну кольорову гаму.
Оксана Грудзинська завжди багато творчо працювала як художник. У 1990–2010 роках вона викладала живопис на кафедрі кераміки Інституту декоративного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука, передаючи свій великий досвід молодим керамістам.
Її роботи неодноразово експонувалися на персональних виставках, презентаціях українського мистецтва в Україні та Росії. Про творчість мисткині писали дослідники декоративного мистецтва у монографіях, а журналісти – у журнальних і газетних публікаціях.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає понад 100 творів художниці, серед них – один з варіантів керамічного панно станції метро „Хрещатик”. На виставці представлені твори, які представляють всі грані таланту видатного митця.
Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської лежать в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художниці такі ж ясні, логічні, насичені добрим світлом та позитивною енергетикою, як і сама мисткиня.
Бекетова Ірина
Content-type: text/html
CGI Error
CGI Error
Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory
| |