Музей українського народного декоративного мистецтва продовжує започаткований наприкінці
2005 року проект “Українська народна іграшка”. Метою проекту є ознайомлення відвідувачів і
дослідників мистецтва з багатством музейного зібрання за допомогою проведення невеликих,
але змістовних тематичних виставок з фондів нашого музею та виставок сучасних майстрів.
Нагадаємо попередні етапи проекту:
Наступним кроком на шляху відкриття фондових скарбів музею є виставка “Монетки”.
“Монетки” – це мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду – горщиків, глечиків,
макітерок, мисочок, тарілочок, вазочок, куманців, чашечок, горняток, чайничків, риночок
тощо. Ці маленькі посудинки правили за дитячі іграшки. У XIX ст. така іграшка на ярмарку
коштувала одну копійку, тобто за неї давали одну монетку. Звідси і назва іграшкових
виробів.
Мініатюрні посудинки є моделями звичайного ужиткового посуду, вони повторюють особливості його форми та оздоблення. “Монетки” мають таку саму досконалу, виточену на гончарному крузі, форму. До їхнього виготовлення гончарі ставилися з такою ж увагою та ретельністю як і до виготовлення великих ужиткових форм. Декорували та розписували малі вироби так само сумлінно й точно. Розпис посудинок підкреслює їх форму, акцентуючи опуклі місця, підкреслюючи шийку та вінчик предмета.
Музей володіє багатою різноманітною колекцією маленьких посудинок. На виставці представлена лише частина музейної збірки “монеток”. Надалі ми плануємо продовження експонування іграшок- посудинок з фондів кераміки.
Найдавніші іграшки, що зберігаються в музеї, датуються кінцем XIX – початком XX століть. Це зазвичай однотонні теракотові або вкриті прозорою поливою вироби. Іноді іграшки розписували білим, блакитним або коричневим ангобами (простими глиняними фарбами). Вироби різних регіонів вирізняються формою посудинки, товщиною черепка, кольором глини, елементами оздоблення.
Велику групу збірки складають іграшки з с.Опішного Полтавської області. Представлені вироби початку XX ст., а також посудинки, виготовлені в артілі, а пізніше на опішненському заводі “Художній керамік” у довоєнні роки та у 1950-70 рр. На особливу увагу заслуговують роботи відомого опішненського майстра Г. Н. Пошивайла – дитячі чайні сервізи та зразки звичайного ужиткового посуду Полтавщини. Гаврило Никифорович Пошивайло точив іграшки на крузі, а розписувала їх дружина гончара Євдокія Данилівна або майстер розпису Тетяна Митрофанівна Гриб.
Окрему групу складають вироби 1930-х років Київських центральних експериментальних майстерень, через роботу в яких пройшло багато відомих і невідомих майстрів. На виставці представлені посудинки, розписані ангобами, та одноколірні вироби, вкриті прозорою поливою.
Відома майстриня з с. Адамівка Хмельницької області Олександра Яківна Пиріжок дуже полюбляла ліпити маленькі іграшки-посудинки. Делікатні точні копії великого посуду вона розписувала “червінкою”(проста глиняна фарба червоного кольору), підкреслюючи їх досконалу простоту.
Такі ж самі, як і великі, лаконічні за формою, з плавними, округлими контурами, виглядають посудинки знаної косівської художниці Пауліни Йосипівни Цвілик. Стилізовані рослинні та геометричні мотиви розпису утворюють симетричні композиції, нанесені коричневою, жовтою та зеленою барвами на біле тло черепка.
Народна керамічна іграшка, створена відомими та анонімними народними митцями, є національним багатством України, своєрідним явищем, яке можна порівняти з пісенним фольклором. Іграшка – це не просто дитяча забавка чи декоративний виріб. Це форма розуміння світу та спосіб впливу на світ через умовну модель. Експонуючи колекцію народних іграшок з фондів МУНДМ, музейники роблять свій невеличкий внесок у наближення людини до краси, формування її світосприйняття, усвідомлення своїх національних коренів.
Ірина Бекетова
|