Українська християнська культура, створена на ґрунті стародавньої східнослов’янської, у взаємозв’язку з принесеною християнською з інших країн Сходу та Заходу, і насамперед Візантії, є однією з найдавніших у східній Європі. Вона органічно ввійшла в усі галузі духовної культури українського народу і, зокрема, в образотворче мистецтво, утворивши новий вид – іконопис, який, будучи за своєю природою мистецтвом богослужебним, складає невід’ємну частину православної релігії.

Український релігійний живопис, входячи корінням у древні візантійські іконописні традиції, на кожному періоді історичного життя виробляв все ж власну художню мову, сприяючи своїм високим мистецтвом досягненню однієї з функцій зображень – “у спогляданні тілесного прозирати духовне”.

Серед музеїв України, де зібрані твори іконопису, колекція Державного музею народної архітектури та побуту НАН України посідає не останнє місце, проте дослідникам і шанувальникам релігійного живопису вона майже невідома. До музею ікони почали надходити невдовзі з часу заснування (1969 р.).

Окрасою експозиції є збірка пам’яток волинського іконопису ХVІІ – ХVІІІ ст. храмового призначення із зображенням святих, старо- та новозаповітних подій, з характерним для українських ікон золоченим тлом, гравірованим рослинним орнаментом, гармонійно поєднаним із барвисто-декоративним колоритом.

Ісус Христос. ХVIII ст.		Богородиця з немовлям. ІІ пол. ХІХ ст.		Неопалима купина. ХІХ ст.

Вознесіння та Зішестя. XVIII ст.

Вишуканою красою приглушених синьо-червоних кольорів у сполученні з орнаментованим золотавим фоном, художньою лаконічністю і м’якою пластичністю написано образ Сина Божого, який “... умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба ... і подобою ставши як людина” та образ Матері Божої з Немовлям, “шанування якої утвердилось ще в апостольській общині в Єрусалимі”.

Виразно, гармонійно, кольорово милозвучно виглядає “Трійця”, не зображувана по своїй сутності, що найбільш вдало виражена саме в такому древньому трактуванні – символічному старозавітному образі трьох Мужів.

У стилі традиційного малярства виконана ікона “Преображення Господнє”, на якій показано преображення Ісуса Христа в явленні Святої Трійці в славі Божественного світла перед трьома вибраними Христом апостолами.

	Богородиця з немовлям. XVIII ст.

“Воскресіння” та “Зішестя” розміщені на одній вертикальній іконі. У верхній частині бачимо вознесіння Ісуса Христа в сяйві з ангелами та спостерігаючих за ним Богородиці з ангелами й апостолами. В нижній половині ікони показано зішестя Святого Духа на Божу Матір, апостолів та на весь світ – під ними, наче в печері, зображення космосу у вигляді царя з довгим шматком полотна в руках з усіма душами.

Монументально, в ошатному синьо-червоному та вохристо-золотистому кольоровому звучанні написано образ Ісуса Христа з Матір’ю Божою й Іоанном Хрестителем на іконі “Моління”.

У давній яскравій, декоративній іконописній манері закомпоновано “Успіння Богородиці” з акцентами на самому успінні, Ісусі Христі з немовлям у білому – символі Пречистої душі Матері Божої, постаті Богородиці, яку ангели піднімають до небес, апостолах, і внизу – на ангелі, який відрубує руки Афонієві, що наважився зневажити святість Божої Матері.

До рідкісних за сюжетом та композиційним рішенням можна віднести ікону “Неопалима Купина” з зображенням Богородиці з Немовлям у вогняному сяйві – символі всеопалювального Божественного вогню, якого вона прийняла на Благовіщення й не опалилася ним.

На виставці представлені 3 ікони з Музею українського народного декоративного мистецтва: “Богородиця з немовлям”, “Оплакування Христа”.

Благовіщення. ХVIII ст.		Богородиця з немовлям. ХVIII ст.		Розп'яття. ХVIII ст.		Покрова. ХVIII ст.

Трійця старозаповітна. ХVIII ст.		Трійця новозаповітна. ХVIII ст.		Вознесіння. ХIХ ст.		Ісус Христос. ХVIII ст.

Чудо Св.Георгія про змія (Юрій Змієборець). ХVIII ст.		Чудо Св.Георгія про змія (Юрій Змієборець). ХVIII ст.		Святий Миколай. ХVIII ст.		Чудо Архангела Міхаїла. ХVIII ст.

Волинські ікони виразно виділяються лаконізмом передачі сюжетів, монументальністю композицій та благородством типів, що зосереджує увагу на внутрішній характеристиці образів, вказує на майстерність виконання. Всі вони в достатній мірі розкривають один із видів українського народного живопису – іконопис, який за своєю мистецькою вартістю по праву займає помітне місце серед кращих досягнень світової художньої культури і заслуговує на широке ознайомлення киян та гостей столиці з духовно-культурним надбанням нашого народу.

Бойченко В.Ф.
Молодший науковий співробітник
Державного музею народної архітектури
та побуту НАН України