Початок ->Виставки ->Марія Галушко: повернення

Марія Галушко: повернення

6 березня - 6 квітня 2009 р.


Пошук


Усі представлені виставки

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.


     Музей українського народного декоративного мистецтва представляє виставку відомої київської художниці-керамістки Марії Семенівни Галушко. Експозицію складають понад 60 творів мисткині, з яких 6 – із зібрання МУНДМ, 30 – з колекції Національного музею архітектури та побуту України та 30 – власність авторки.

     Ім’я Марії Галушко було досить відомим у 70-х – початку 90-х рр. ХХ ст. Вона увійшла в художнє життя Києва завдяки видатним українським митцям-монументалістам – Аді Рибачук та Володимиру Мельниченку, які відкрили, випестували та опікували її незвичайний, могутній талант.

     Народилася Марія Семенівна Галушко 5 жовтня 1937 р. у селі Ташки на Хмельниччині, там отримала початкову освіту. Після війни працювала у колгоспі. А в 1958 р. приїхала до Києва відбудовувати столицю. З 1965 р. працювала штукатуром на будівництві Палацу піонерів та школярів, де під пильною опікою наставників-митців зробила свої перші роботи.

      Вона одразу знайшла свій особистий стиль, робила керамічні скульптури, спочатку відтворюючи образи людей, а згодом – дивовижних тварин. Саме зображення тварин принесли Марії Галушко широке визнання.


“Червоний кінь”.      1994.    




     Майстриня працює у мистецькому напрямку, що має назву «наїв» або «художній примітив». Слово «наївний» прийшло із Франції, а походить від латинського «natives» (натуральний, оригінальний).

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.


     Наївне мистецтво існувало завжди, проте до певного часу це явище залишалося поза увагою професійних художніх кіл. Ситуація почала змінюватися лише на початку ХХ ст., коли авангардисти звернули увагу на мистецтво так званих «примітивних» народів ( втеча П. Гогена до островів Океанії, відкриття П. Пікассо африканських скульптур та ін.). Найбільш славнозвісним став Анрі Руссо ( «Митник Руссо»). Отже, «наїв» – поняття не однорідне, воно має суміжний характер.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

"Козлик Данилко".     1999.    

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

"Вівця".     1981.    

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

"Звір у пролісках".     1995.    

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

"Замріяний лось".     1980.    

     Зі щирим дитячим відчуттям М.С.Галушко створює в «кераміці» образи чудернацьких тварин і своїх земляків-ташенців. Ось Петрик пасе вівці; ось грають три музики; а там баби біля криниці про щось теревенять. «Микола» – це спогади про сільського парубка, який добре грав на балалайці і завжди співав улюблені пісні. «Пан Чорт» – спогади про діда Максима, який колись побачив, як пан в одязі стрибнув у річку. Цей кумедний сюжет майстриня згодом відтворила ще декілька разів.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення. Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

"Ташенський парубок".     1995.    

"Парубок Василь".     1995.    

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення. Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Скрипаль. (з композиції "Весілля").     1972 - 1973 рр.    

Пан-чорт. (з копмозиціі "Весілля").    
1972 - 1973 рр.    

     Наприкінці 60-х рр. М.С.Галушко працює над серією «Весілля» (зберігається у Національному Музеї народної архітектури та побуту України). І кого тільки не було на тому весіллі! Мати з хлібом разом з батьком зустрічають молоду та молодого, чотири музики, сваха сваха з келихом і пан-чорт.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення. Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Сваха. (з композиції "Весілля").     1972 - 1973 рр.    

Коровайниця. (з композиції "Весілля").    
1972 - 1973 рр.    

     Керамічні тварини у художниці обличчям подібні до людей: такі ж великі очі та безтурботність на мордочці. Вони красиві та добрі; тулуб, лапи, копита, роги – все як у справжніх тварин. А ось поверхня тулуба вкрита різноманітним декором – різнотрав’я або якесь дивне листя, часто – квіти, або квіти з гілочками. Майстриня годинами сидить і ліпить кожний пелюсток, кожну травиночку і приліплює на тулуб тваринки, створюючи своєрідний орнамент. І хоч без поливи скульптури також виразні та гарні, виразні кольори надають їм неймовірної святковості. Улюблені кольори Марії Семенівни – блакитний, рожевий, зелений, білий. Пофарбовані, після чергового випалу, з печі виходять справжні шедеври!

     Від 1960 р. М.С. Галушко брала участь у міських, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках. З 1983 р. мисткиня є членом Національної спілки художників України. Її ім’я увійшло до «Всесвітньої енциклопедії наївного мистецтва», що була видана у 80-ті рр. ХХ століття у Югославії та Великобританії. Твори художниці зберігаються у Національному Музеї народної архітектури та побуту України, Музеї українського народного декоративного мистецтва, Донецькому обласному художньому музеї, Карагандинському музеї образотворчого мистецтва (Казахстан), Чернігівському музеї народного декоративного мистецтва, Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, Білоцерківському краєзнавчому музеї, Фастівському краєзнавчому музеї та інших.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення. Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Фрагменти експозиції

     Вітаємо Марію Семенівну з першою персональною виставкою у нашому музеї і бажаємо їй здоров’я та творчого натхнення!

Марина Семесюк

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

На відкритті виставки

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна»

Здійснення проекту “Марія Галушко. Повернення” стало можливим завдяки організаційній та фінансовій підтримці Президентського фонду Леоніда Кучми “Україна”.

Content-type: text/html CGI Error

CGI Error

Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory


 

На початок





Початок ->Виставки ->Марія Галушко: повернення


© 2009 Музей українського народного декоративного мистецтва. Умови використання матеріалів