|
Усі експонати
Антон Штепа. Скульптурна композиція «Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати...»
Микола Трегубов. Скульптурна композиція «Пам’яті Кобзаря»
Омелян Желєзняк. Скульптурна композиція “Сон”
Андрій Сухорський. “Перебендя з поводирем”(1964 р.)
Панно на склі Івана Сколоздри «Садок вишневий коло хати» (1988 р.)
Декоративна ваза до 150-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка(червень 2014 р.)
Декоративний таріль «Росли укупочці, зросли…» (травень 2014 р.)
Декоративне кришталеве блюдо «Реве та стогне Дніпр широкий» (квітень 2014 р.)
Гобелен І.С. та М.Т. Литовченків «Т.Г. Шевченко і Україна» (березень 2014 р.)
П.П.Верна. Скульптурна композиція «Мені тринадцятий минало...» (лютий 2014 р.)
Вишитий рушник, присвячений 100-річчю від дня смерті Т. Г. Шевченка. 1961 р. (січень 2014 р.)
Виїзні сани XIX ст.(січень 2013 р.)
Куманець із зображенням змій (лютий 2013 р.)
«Бариня». Керамічна скульптура (березень 2013 р.)
Напрестольний хрест Ларіона Іваницького 1576 року (квітень 2013 р.)
Вишитий бісером чохол на сидіння дивану XVIII – поч. ХІХ ст. (травень 2013 р.)
Кубок з накривкою князя Михайла Сервація Корибута-Вишневецького 1730-х років (червень 2013 р.)
Оксана Грудзинська. Декоративне панно станції київського метро “Хрещатик” (липень 2013 р.)
Золототканий шовковий слуцький пояс XVIII ст.(серпень 2013 р.)
Килим 1831 р. з Полтавської губернії (вересень 2013 р.)
Супова ваза від чайно-столового сервізу з монограмою «LK» 1815 року (жовтень 2013 р.)
Картина народного художника України К. В. Білокур «Будьте здорові, з урожаєм!» 1954 р.(листопад 2013 р.)
Ікона Святого Миколая ХІХ ст.(грудень 2013 р.)
|
|
Проект «Музейний експонат місяця» 2014 року
присвячений 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка
Музейним експонатом листопада 2014 р. визначено скульптурну композицію «Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати...» знаного народного майстра художнього різьблення по дереву Антона Гнатовича Штепи (1903 – 2005).
|
|
|
А. Г. Штепа. 1980-ті рр.
| |
З’явився на світ Антон Штепа у поліському селі Сваричівка на Чернігівщині, яке розкинулося на мальовничих берегах річки Удай. У родині з діда-прадіда займалися виготовленням виробів з деревини, зналися на теслярській, столярній, бондарській справах. Цю майстерність успадкував й А. Г. Штепа. Він мав не лише вправні руки, а й яскраву творчу вдачу, був наділений багатьма здібностями. Найбільше його талант виявився в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві. Особливої уваги заслуговує скульптурна пластика майстра – багатофігурні жанрові композиції, портретні зображення національних героїв, класиків української літератури. Насамперед, він захоплювався шевченкіаною. Серед робіт з цієї тематики у збірці Національного музею українського народного декоративного мистецтва зберігаються: «Портрет Т. Г. Шевченка» (1973), скульптурні композиції – «Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати» (1966), «А он розпинають вдову за подушне...» (1971), «Останні хвилини життя Катерини» (1974), «Циганка гадає Катерині» (1974), «У Крим по сіль» (1975), «Ой, не п’ються пива-меди...» (1978); барельєфи – «І мене в сім’ї великій...» та «Над сином сидя задрімала...» (1967).
|
Одним з ранніх творів Антона Штепи є двофігурна скульптурна композиція «Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати» 1966 р., що виконана за мотивами соціально-побутової поеми Т. Г. Шевченка «Катерина». За назву композиції обрані рядки з цього відомого ліро-епічного твору, присвяченого поету Василю Андрійовичу Жуковському (1783 – 1852).
|
|
|
|
Фрагменти скульптурної композиції “Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати”. 1966. Дерево, різьблення. |
У проникливих образах співаючого сліпого кобзаря та сина Катерини – Івася, який зображений на повний зріст біля нього, простими засобами переданий драматизм життя, трагічність людських доль. «Старий кобзар Ісуса співає», «торбинками обвішаний його повожатий». Кряжиста постать кобзаря, який сидить з бандурою у руках, сповнена серьйозності, напруження. Круглолиций хлопчик у лівій руці тримає краєць хліба, а долоня його правої руки розкрита. Фігури розвернуті одна від одної, але композиційно об’єднані загальним рішенням. До основних стилістичних ознак твору належать деякі порушення пропорцій постатей, їхня статичність. Одночасно майстер приділяє увагу окремим деталям, наприклад, орнаменту, що імітує вишивку на сорочках.
У творі майстер досяг монументальності, значущості образів за рахунок узагальненості форм, лаконічності силуетів. Вони приваблюють своєю наївністю та щирістю, у них відчувається самовіддана любов різьбаря до життя та людей.
Романова Т. О.
Денисенко Н. П.
|
|