Національний музей українського народного декоративного мистецтва володіє невеликою, але досить цікавою колекцією народних ікон, і серед них значне місце займають ікони святого Миколая Чудотворця, одного з найшанованіших в Україні святих.
Згідно з легендою, святий Миколай був архієпископом, жив у першій половині ІV ст. у місті Міра у Лікії (сучасне Демре, Анталія, Турція). Добрі діяння та творені ним чудеса сприяли широкій популярності його в народному середовищі. У багатьох країнах світу цей святий став прообразом міфічної особи Діда Мороза (або Санта Клауса).
У представленому образі – традиційне за композицією поясне зображення св. Миколая. Перед нами – духовний пастир, строгий, але доброзичливий, з розумними добрими очима, у повному єпископському облаченні, з трохи піднятою правою рукою, якою він іменословно благословляє, лівою –підтримує закрите Євангеліє. Угорі, обабіч його голови, на хмарах – фігури Ісуса Христа і Богоматері, які повертають святителю Миколаю Євангеліє і омофор – атрибути архієрейського достоїнства. Їхні зображення є нагадуванням про диво, яке сталося на Першому Нікейському Вселенському соборі, під час одного із соборних засідань, у яких брав участь і св. Миколай. Не стерпівши богохульства Арія, він вдарив єретика по щоці. Отці Собору вирішили за такий вчинок позбавити Миколая архієрейського сану та ув’язнити його в башті. Але вночі, після цієї події, отці Собору мали видіння: їм явилися Спаситель, який вручив Миколаю Євангеліє, і Божа Мати, яка поклала на нього єпископський омофор. Саме тому на іконах вони поруч із зображенням цього святого.
Ікона святителя Миколая написана народним іконописцем, який виявив неабиякий хист у моделюванні лику святого, приділив увагу орнаментальним деталям на одязі, на Євангелії та обрамленні ікони. Трактування образів Ісуса Христа та Богородиці є дещо спрощеним та узагальненим.
Колорит ікони відзначається гармонійною цілісністю. Він побудований на поєднанні кількох основних кольорів та їх відтінків: зеленого, коричневого, брунатного та жовтого.
Ікона, ймовірно, походить з Західної України. До музейної колекції надійшла у 1999 р. із зібрання відомого лікаря і дослідника народного мистецтва Ераста Біняшевського.