Проект 2013 року “Музейний експонат місяця”

     Одним із яскравих символів Києва середини ХХ ст. є пам’ятка архітектури – станція метро „Хрещатик”. Сяюча краса декоративного оздоблення вестибюлів станції нікого не залишає байдужим. Тут відчувається весняний дух квітучої України.

     Над проектом головної станції київського метрополітену у 1960 році працював великий творчий колектив: архітектори Анатолій Добровольський, Віктор Єлізаров, Микола Коломієць, Юрій Кисличенко, Ігор Масленков, Станіслав Крушинський, Геннадій Гранаткін, за участю Наталії Щукіної та Федора Заремби; художники – Оксана Грудзинська, Ніна Федорова, Ганна Шарай.

     Визначними монументальними роботами, що прикрашають вестибюлі станції є декоративні панно, створені Оксаною Грудзинською – заслуженим художником України, членом Національної спілки художників України. Саме ці панно є символом, візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці вцілому.

     Панно складається з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції – характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню.

     Для оформлення наземного вестибюля станції застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін. Різних відтінків червоні, коричневі, зелені, блакитні, жовті, сірі, чорні плитки вкривають стіну горизонтальними смугами різної довжини, утворюючи безкінечний барвистий узор. Мозаїчне поле справляє образ мальовничого українського килима – мажорного, яскравого, життєрадісного. Оригінальна ритміка колористично-декоративної композиції не має конкретного малюнка, вона побудована на законах і пропорціях художньої рівноваги. Велика кількість барв гармонійно організована у єдину піднесено святкову, емоційну кольорову гаму.

     Оксана Аркадіївна Грудзинська народилась у Москві у родині архітектора. Закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її педагогами з фаху були відомі художники – Олександр Дейнека, Роберт Фальк. Дипломною роботою молодої художниці стало керамічне панно “Українські танці”.

     З 1947 р. Оксана Грудзинська почала працювати в експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, яку 40 років очолювала видатна художниця, технолог-кераміст Ніна Іванівна Федорова.

     За 20 років натхненної праці у «софійській гончарні» художниця створила безліч виробів, серед яких – декоративні панно, архітектурні керамічні вставки, настінні тарелі, віртуозно розписані вази, куманці тощо. Розписи Оксани Грудзинської графічно чіткі, барви стримані та лаконічні. Важливим складовим елементом серед мистецьких засобів художниці є форма. Мисткиня тонко відчуває графіку малюнка, красу контуру. Її твори гармонійно й змістовно заповнюють інтер’єри приміщень. Оксана Грудзинська також виконувала тематичні розписи за фольклорними та літературними сюжетами (пласт “На панщині пшеницю жала”, декоративні тарелі “Козак Мамай”, “Танок”, „Ой на горі білий камінь” тощо).

     На початку 70-х років Оксана Грудзинська працювала у Художньому фонді України, зокрема на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Мисткиня проявила себе як неординарний монументаліст, виконавши ряд замовлень: оформлення фасаду павільйону „Тваринництво” у Києві (1954), вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва (1964), санаторію „Донбас” у Слов’янську (1967); майолікові панно „Історія зв’язку” в інтер’єрі Будинку зв’язку у Деражня Хмельницької області (1971); мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві (1972), рафінадного заводу у Сумах (1982), палацу культури хімічного об’єднання „Азот” у Рівному (1979), ресторану у м. Кентау (1965, Казахстан); оформлення головного фасаду будинку культури Хоростківського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970); інтер’єри заводу „Красное знамя” у м. Рязань (1985, Росія), будинку культури спиртового заводу с. Трилеси Фастівського району Київської області (1970-ті), бази відпочинку Запорізького металургійного комбінату на Бердянській косі тощо.

     Її роботи неодноразово експонувалися на персональних виставках, презентаціях українського мистецтва в Україні та Росії. Про творчість мисткині писали дослідники декоративного мистецтва у монографіях, а журналісти – у журнальних і газетних публікаціях.

     Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає понад 110 творів художниці, серед них – один з варіантів керамічного панно станції метро „Хрещатик”. Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської криються в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художниці такі ж ясні, логічні, насичені добрим світлом та позитивною енергетикою, як і сама мисткиня.

     У липні цього року художниця відзначає поважний ювілей – 90-річчя від дня народження. До цієї дати Національний музей українського народного декоративного мистецтва створив експозицію творів видатної мисткині. Серед численних творів представлено декоративне панно зі станції метро «Хрещатик».

     Вітаємо шановного ювіляра та зичимо їй відмінного здоров’я та довгих творчих років життя!