Проект 2013 року “Музейний експонат місяця”

      Проект розпочинається презентацією виїзних саней – визначною пам’яткою другої половини XIX століття, що вперше представлені в експозиції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Унікальність цих саней полягає у тому, що вони збереглися цілими, адже у колекції маємо лише окремі деталі народних транспортних засобів. До речі, у музеях м. Києва подібні пам’ятки відсутні.

      Загалом, такий зимовий сухопутний транспортний засіб мав різне призначення та локальні особливості. Сани використовували у господарстві для перевезення сіна та інших вантажів. Значно пізніше виникли виїзні сани, що відрізнялися конструкцією та прийомами декорування, зокрема прикрашалися різьбленим або мальованим орнаментом. Цей вид транспорту не був доступним усім верствам населення. Ними користувалися лише заможні селяни для урочистих виїздів, наприклад, до церкви під час весільного обряду або поїздок на ярмарок та інше.

      Виїзні сани, що представлені в експозиції музею, належать до східноєвропейського типу та мають характерну конструкцію.

      Ходова частина саней складається з двох полозів, що загнуті з переднього кінця вгору. На кожному з полозів закріплені чотири вертикальні стоячки – “копили”. На “копилах”, паралельно полозам, розміщені бруси – “наморожні” та поперечно – “в’язи”, що утворюють конструкцію нижньої частини саней, на якій тримається кузов. Він має трапецієподібну форму з широкою задньою спинкою, декоровану з зовнішнього боку плоским різьбленням. У центрі орнаментальної композиції закомпонований великий за розміром мотив – півколо, з обох боків якого зображено четверту частину аналогічного узору, між ними – менші кола з хрестиком усередині (подібні мотиви були прадавніми солярними знаками). Основні мотиви орнаменту доповнені дрібними елементами, виконаними у техніці виїмчастого різьблення, що створює ефект ажурного рельєфу.

      Бокові стінки кузова складаються з двох частин, що за формою наближаються до трикутників, повернутих один до одного загостреними кутами. Стінки закріплені на довгих округлих жердинах, кінці яких виступають за кузов. Різьблений декор зовнішніх сторін бічних стінок складається з хвилеподібних смуг, доповнених “нігтьоподібними” елементами. Плоским різьбленням декорований зовнішній бік брусів – “наморожнів”.

      Виїзні сани виготовлені з кількох порід дерев. Полози й “наморожні” – з дуба, матеріалу, що був міцним і в той же час добре гнувся. Інші частини саней зроблені з більш м’якої деревини – липи та берези.

      Пам’ятка була виявлена під час експедиції 1913 р. збирачем творів народного мистецтва С. Грессом у м. Золотоноша Полтавської губернії й надійшла до колекції Київського художньо-промислового та наукового музею імені Государя Імператора Миколи Олександровича у 1914 р.

      До нашої збірки сани передали у 2012 р. з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.