Декоративний розпис
Галини Павленко-Черниченко

     Перші уроки малярства юна майстриня отримала від своєї матері – народного майстра Параски Миколаївни Павленко, яка прожила 102 роки і майже до останніх днів не випускала з рук пензля, створюючи традиційні петриківські орнаментальні композиції.

     У складі групи майстрів-петриківчан, очолюваних Т. Патою, 16-річна Галина брала участь у підготовці Першої республіканської виставки народного мистецтва, яка відбулась у Києві 1936 року, а згодом експонувалась у Москві та Ленінграді (нині Санкт-Петербург). У Києві вона допомагала Т. Паті розписувати інтер’єр бібліотеки Музею російського мистецтва. Пізніше, вже у 1960-ті роки, майстриня разом з М. Тимченко та В. Павленко виконувала вітражі у приміщені Музею українського народного декоративного мистецтва (збереглися до цього часу).

     Після звільнення Києва від німецьких військ, Галину Іванівну запрошують до Києва і в 1944 році вона приступає до роботи на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Розвиваючи традиції петриківського розпису в нових умовах, майстриня опановує технологію та специфіку роботи на формах з фарфору. Творчі пошуки в новому матеріалі вже з перших робіт приводять художницю до оригінальних композиційних рішень, продуманих співвідношень орнаменту і тла. Вази, чайні та кавові сервізи відзначаються легким вишуканим рисунком, ажурним плетивом орнаменту, прозорістю і тонким моделюванням кожного мотиву, відчуттям матеріалу (ваза «Калина», 1971 р., чайний сервіз «Вечірній», 1972 р.).

     Поєднання в творчості Г. Павленко-Черниченко роботи над фарфором та декоративними станковими розписами приводить до взаємозбагачення як одного, так і другого виду мистецтва. Зберігаючи характерну для петриківчан схему побудови композиції у вигляді двох квіток, розташованих по діагоналі, трьох – трикутником, п’яти і більше – на одній чи кількох стеблинах, що нагадують розквітлий кущ, майстриня постійно створює нові форми, урізноманітнюючи рослинні мотиви («Зелені будяки»,1960 р.; «Півонії», 1967 р.; «Сливки», 1970 р.). Застосовуючи крупні, соковиті, пластичні мазки вона, разом з тим зберігає традиційні петриківські принципи та методи накладання мазка («гребінчики», «зернятка», «горішок», «перехідний мазок»). Багато й вдумливо працює майстриня і над колористичним вирішенням своїх композицій. Поєднання роботи над розписами фарфорових виробів та в станковому розписі сприяло появі в її графіці нової колірної гами: крім червоно-зеленої з’явилися панно червоно-сині, блакитні, сірі, зелені або рожево-фіолетові.

     Особливу роль в роботах майстрині відіграє біле тло паперу чи фарфорового виробу, особливо в ажурних плетивах на окремих частинах композицій з дрібними квітками, листочками, пуп’янками. Свідченням майстерності художниці, її високої виконавської культури є і вміння, залежно від складності та розмірів композицій, розміщувати декоративні мотиви на площині паперу або формі фарфорового виробу так, що розпис не заважає сприйняттю конструктивної форми предмета. В її композиціях можна побачити як невеличку пташку із скромним оперенням на гілочці з квітами або ягодами, так і пишно розквітчаного казкового птаха, де оперення передається видовженими, прекрасно укладеними по опуклій формі фарфорового виробу орнаментальними елементами, що нагадують пелюстки квітки або листочки.

     Унікальні твори декоративного мистецтва, створені художницею упродовж життя, займають почесне місце у збірках музеїв України та за її межами. Крім того Г. Павленко-Черниченко багато працювала і над створенням високохудожніх композицій для оздоблення різноманітних предметів масового фарфорового виробництва: ваз, тарелей, чайних і кавових сервізів, невеликих сувенірних виробів тощо.

     Г. Павленко-Черниченко пішла з життя 2 лютого 2008 року, залишивши нам великий мистецький доробок. Високохудожні твори, над якими працювала художниця упродовж свого творчого життя, несли й несуть людям радість та щастя, даючи відчуття великої естетичної насолоди.