Початок ->"Софійська гончарня"


Пошук

Музейний проект до 100-річчя Н.І.Федорової передбачає:

- Публікацію на музейному сайті матеріалів, присвячених діяльності творчого осередку "Софійської гончарні".
(Лютий- червень 2007 р.)

Народні майстри та художники експериментальної майстерні:


Гаркуша Нінель Леонідівна
(1927 -    )
художник декоративного мистецтва


Грудзинська Оксана Аркадіївна
(1923 р.н.)
Заслужений художник України


Желєзняк Омелян Савелійович
(1909 - 1963)
Заслужений майстер народної творчості


Жоголь Людмила Євгенівна
(1930 р.н.)
Народний художник України


Заболотний Володимир Гнатович
(1898 - 1962)
академік архітектури


Кацимон Степан Юхимович
(1907 - 1979)


Крутенко Наталія Григорівна
(1955 р.н.)
мистецтвознавець


Лобов Олександр Олексійович
архітектор


Маринченко Микола Миколайович
(1924 -2004)
художник-кераміст

Масехіна Антоніна Дмитрівна
(1917 - 1982)


Мєшкова Людмила Іванівна
(1938 р.н.)
Народний художник України


Мусієнко Пантелеймон Никифорович
(1905 - 1980)
мистецтвознавець


Олексієнко Федір Іванович
(1898 - 1982)
народний майстер


Орлов Валентин Олексійович
(1932 р.н.)


Падалка Яків Іванович
(1926 - 2000)
Заслужений майстер народної творчості


Пошивайло Анастасія Савівна
(1930 р.н.)


Севрук Галина Сильвестрівна
(1929 р.н.)Заслужений художник України


Федорова Ніна Іванівна
(1907 - 1993)
інженер-кераміст


Шарай Ганна Григорівна
(1921 р.н.)
художник декоративного мистецтва




- Проведення виставки робіт всіх митців майстерні з фондової колекції.
Експонування оригінальних документів про діяльність творчого осередку.
(Червень 2007 р.)



- Організацію та проведення Вечора пам’яті за участю всіх художників, науковців, письменників, діячів культури, які безпосередньо спілкувалися з творчим осередком або працювали в ньому.
(Червень 2007 р.)



- Видання афіші та запрошень до Вечора пам’яті.
(Травень 2007 р.)



- Видання фотоальбому про творчий доробок художників експериментальної майстерні.
(Осінь 2007 р.)



Експериментальна майстерня.
Творчий осередок.
До 100-річчя Н.І.Федорової.



“На тій майстерні не шукай табличок,
А просто йди із серцем під рукою,-”

(Іван Драч. “Коні над Парижем”)
 

“Мне глина пахнет, это не грязь, а золото, красота и гармония.”

(Н.І.Федорова)
 
 

8 червня відкрита виставка “Експериментальна майстерня. Творчий осередок. До 100-річчя Н.І.Федорової.”.

Творча співдружність художників, архітекторів, технологів, народних майстрів під мудрим і чуйним керівництвом талановитого організатора, художника-технолога Ніни Іванівни Федорової вписала яскраву сторінку в історію українського мистецтва.


Декоративне панно у підземному переході на Майдані Незалежності


Колектив майстерні понад чотири десятиліття був генератором ідей в декоративному мистецтві, визначав шляхи розвитку української кераміки в оздобленні архітектурних споруд, розробляв і впроваджував нові технології. Робота творчої групи багато в чому визначила і сучасне обличчя декоративної та архітектурної кераміки.

Майстерня була заснована у 1946 році за ініціативи мистецтвознавця Пантелеймона Никифоровича Мусієнка (він, як і Н.І.Федорова, вихованець Межигірського технікуму кераміки та скла) і при підтримці та допомозі академіка архітектури Володимира Гнатовича Заболотного. Спочатку заклад мав назву Експериментальна майстерня художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР. З 1963 року майстерня була підпорядкована Київ ЗНДІЕП (Київський зональний науково-дослідний інститут експериментального проектування) та отримала назву "Лабораторія архітектурно-художньої кераміки". Колектив працював у маленькому одноповерховому будиночку на території заповідника “Софія Київська”, і тому майстерню часто називали “софійською гончарнею”, “софійською майстернею” або майстернею Ніни Федорової. Ніна Іванівна очолювала лабораторію з 1944 по 1985 роки.

Головним завданням та напрямом діяльності закладу була участь у відбудові зруйнованого війною Києва, створенні нового архітектурно-художнього образу міста. Для цього треба було спрямувати зусилля архітекторів, технологів, художників, мистецтвознавців на пошуки нових технологій керамічного виробництва одночасно з творчими пошуками художнього напрямку. В основу діяльності колективу лягли три принципи: орієнтація на традиції української народної кераміки, новаторський підхід у їх застосуванні, творча співпраця народних майстрів, художників-професіоналів, технолога та архітектора. І треба визнати, що застосування синтетичних підходів до справи, творча співдружність багатьох фахівців принесли вражаючі результати. Кераміка, розроблена в майстерні та впроваджена в архітектурно-будівельну практику, зазвучала по-новому. В поєднанні з архітектурою кераміку (декоративно-художні та обличкувальні елементи) використовували з почуттям міри, як коштовну прикрасу. Всім відомі в історії сучасної української кераміки такі зразки оформлення, як орнаментальна плитка для декорування житлових будівель на Хрещатику, ресторанний зал готелю “Дніпро” (зруйнований наприкінці 1990-х років), інтер’єри готелів “Київ”, “Русь”, “Золотий колос”, Будинок кіно, середня школа № 51 у Києві, підземні станції метрополітену “Хрещатик” та “Нивки”, Київський річковий вокзал і кінотеатр “Україна”, готель “Чорне море” в Одесі, готель “Тарасова гора” в Каневі тощо. Керамічне панно «Земля, флюиды жизни и расцвета мирам Вселенной посылай» роботи Л.І.Мєшкової прикрашає хол у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Н.І.Федорова була визначним технологом, нею створена широка гама кольорових полив – чорна, червона, відтінки бірюзово-сріблястої, сріблясто-перламутрової. Честь відродження втраченої рецептури червоної поливи, спектр якої ввібрав червлене золото, кольори стиглої вишні та гарячої крові, належить саме Ніні Іванівні. У майстерні було відроджене стародавнє мистецтво розпису блискучими поливами, винайдені морозостійкі поливи та поливи відновлюваного вогню. Барвники майстерні Н.Федорової стали її візитівкою.

Другим, не менш важливим, напрямком діяльності лабораторії стала творча робота в скульптурі малих форм та декоративній об’ємній пластиці. У майстерні розквітнув і набрав сили талант видатних художників-керамістів: заслуженого майстра народної творчості О.С.Желєзняка, народного художника України Л.І.Мєшкової, заслужених художників України О.А.Грудзинської і Г.С.Севрук, знаних художників декоративної кераміки Г.Г.Шарай, Я.І.Падалки, С.Ю.Кацимона, А.Д.Масехіної, Ф.І.Олексієнка, М.М.Маринченка, П.М.Іванченка. В майстерні плідно працювали мистецтвознавці – П.Н.Мусієнко, Н.Г.Крутенко. Кращі роботи Ніна Іванівна, розуміючи їх художню вартість, одразу ж передавала до Музею українського народного декоративного мистецтва. Тому наш музей має найповнішу збірку творів майстерні (понад 1500 робіт). Роботи творчого осередку представлені у Міжнародному музеї кераміки в Женеві, прикрашають експозиції музеїв світу, приватні збірки. Десятки персональних виставок майстрів лабораторії відбулися на теренах України та колишнього Радянського Союзу. Роботи, створені під дахом “софійської гончарні”, неодноразово брали участь у республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставках (Прага, Монреаль, Будапешт, Софія, Варшава тощо).

“Від розваг – до знань” – один із девізів Ніни Іванівни. В її майстерні завжди було цікаво, можна було дізнатись про новини археології, математики, історії, архітектури. Експеримент, пошук, розвиток - ось що було характерно для атмосфери творчого осередку. У 1970-ті роки сформувався ще один напрям діяльності – пошук символічного для України знака – талісмана, оберега, що охороняє від сил зла. Склалася, можна сказати, поема про обереги. Кожен гість майстерні отримував свій оберіг-символ і слава про них линула по всій Україні та по всьому Союзу...

До діяльності експериментальної майстерні були долучені не тільки видатні архітектори, художники, скульптори, мистецтвознавці, науковці Київ ЗНДІЕП, але й знані в Україні діячі культури. Тут любили бувати (зайти запросто, як додому) Максим Рильський та Іван Драч, Платон Майборода та Дмитро Гнатюк, Олесь Гончар та Іван Кавалерідзе, Григорій Чухрай та Михайло Стельмах. В майстерні любили працювати художники Тетяна Яблонська та Сергій Отрощенко, а Сергій Параджанов, надсилаючи листівочки, писав: “Уважаемые обожаемые…”. Через майстерню з її теплою аурою та творчою атмосферою пройшли мистецтвознавці, історики, археологи, музейники, просто пересічні кияни та гості столиці. Людяність, привітність, натхнення в праці та житті господині майстерні Ніни Іванівни Федорової притягували в маленький будиночок “софійської гончарні”, огортали творчою атмосферою, зачаровували. І кожен отримував свою долю наснаги. Майстерня стала своєрідним духовно-мистецьким містком, що поєднав минуле і сьогодення.

 

Запрошуємо всіх небайдужих і творчих людей, організації, компанії різних напрямків діяльності взяти участь у благородній справі по збереженню історичної пам’яті, по вшануванню художників-творців, які залишили нам і прийдешнім поколінням плоди своєї натхненної праці.


Коментарі:

Надіслати коментар:

Всього коментарів: 1. Показано 1 коментарів з 1 по 1
Сторінки:  [1]    

1

Ім'я: Шляхтич із Києва

Email:  3karpenko7

25 січня 2014р.
01:23

Що ж я можу зробити для цього?

Ваше ім'я*:

E-mail:

Коментар* :          3000  знаків

* Поля, обов'язкові для заповнення

 

 

На початок





Початок ->"Софійська гончарня"


© 2007 Музей українського народного декоративного мистецтва. Умови використання матеріалів