Початок ->"Софійська гончарня" ->Ніна Федорова


Пошук

Музейний проект "Софійська гончарня" передбачає:

- Регулярний випуск на музейному сайті публікацій, присвячених діяльності творчого осередку "Софійської гончарні".
(Лютий- червень 2007 р.)

Народні майстри та художники експериментальної майстерні:


Гаркуша Нінель Леонідівна
(1927 -    )
художник декоративного мистецтва


Грудзинська Оксана Аркадіївна
(1923 р.н.)
Заслужений художник України


Желєзняк Омелян Савелійович
(1909 - 1963)
Заслужений майстер народної творчості


Жоголь Людмила Євгенівна
(1930 р.н.)
Народний художник України


Заболотний Володимир Гнатович
(1898 - 1962)
академік архітектури


Кацимон Степан Юхимович
(1907 - 1979)


Крутенко Наталія Григорівна
(1955 р.н.)
мистецтвознавець


Лобов Олександр Олексійович
архітектор


Маринченко Микола Миколайович
(1924 -2004)
художник-кераміст

Масехіна Антоніна Дмитрівна
(1917 - 1982)


Мєшкова Людмила Іванівна
(1938 р.н.)
Народний художник України


Мусієнко Пантелеймон Никифорович
(1905 - 1980)
мистецтвознавець


Олексієнко Федір Іванович
(1898 - 1982)
народний майстер


Орлов Валентин Олексійович
(1932 р.н.)


Падалка Яків Іванович
(1926 - 2000)
Заслужений майстер народної творчості


Пошивайло Анастасія Савівна
(1930 р.н.)


Севрук Галина Сильвестрівна
(1929 р.н.)Заслужений художник України


Федорова Ніна Іванівна
(1907 - 1993)
інженер-кераміст


Шарай Ганна Григорівна
(1921 р.н.)
художник декоративного мистецтва


- Виставку з фондової колекції робіт всіх митців майстерні.
Експонування оригінальних документів про діяльність творчого осередку.
(Червень 2007 р.)



- Організацію та проведення Вечора пам’яті за участю всіх художників, науковців, письменників, діячів культури, які безпосередньо спілкувалися з творчим осередком або працювали в ньому.
(Червень 2007 р.)



- Видання афіші та запрошень до Вечора пам’яті.
(Травень 2007 р.)



- Видання фотоальбому про творчий доробок художників експериментальної майстерні.
(Осінь 2007 р.)



Експериментальна майстерня.
Творчий осередок.
До 100-річчя Н.І.Федорової.



Ніна Федорова

Незміним керівником, організатором та центром тяжіння “софійської гончарні” була Ніна Іванівна Федорова. Задля цікавої справи вона об’єднала талановитих фахівців, створила творчі умови народним майстрам і професійним художникам, довгі роки підтримувала натхнену атмосферу в колективі.

Ніна Іванівна народилася в с.Білокоровичі на Житомирщині. В 1924 році закінчила семирічку в Коростені, два роки вчилася у профтехшколі м.Житомира за спеціальністю кераміка. 1927 року поступила до Межигірського керамічного технікуму, директором якого протягом 1923-30 років був Василь Теофанович Седляр. Випускник Української Академії мистецтв (майстерня Михайла Львовича Бойчука - художник-живописець, засновник національної школи монументального живопису), Василь Седляр разом з однокурсниками Оксаною Павленко, Павлом Іванченко, Іваном Падалкою створили в технікумі творчу натхнену атмосферу, в якій формувалися і зростали митці, непересічні особистості.

В.Седляр услід за М.Бойчуком проповідував вивчення студентами як класичної світової спадщини образотворчого мистецтва, так і національної народної традиції. Про його лекції П.Мусієнко писав: “Це було свято думки... Він сам був п’яний від любові до мистецтва і сп’яняв нас.... Мистецтво було його мрією, стихією і покликанням”. Бойчукісти – це генерація митців-ідеалістів, які щиро повірили в нові ідеали, у призначення мистецтва служити справі революції. Тридцять сьомий рік знищив їх віру та обірвав життя.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Керамічний технікум мав два факультети – технологічний та художній, за методикою навчання всі студенти мусили засвоїти ази образотворчого мистецтва та досконало знати технологію керамічного виробництва і стати спеціалістами широкого профілю. Молода, завзята, творча молодь разом з закоханими у свою справу наставниками вчилися натхненно і наполегливо. Саме школа і гарт Межигір’я визначили життєвий шлях і творчість Н.Федорової.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Далі був бецінний досвід роботи в школі народних майстрів – експериментальні майстерні при Київському державному музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської лаври засновані за ініціативою Наркомосу УРСР 1934 року для народних майстрів з різних областей України, які б створювали експонати для майбутніх виставок у Москві, Ленінграді, Києві. Обмін досвідом, взаємозбагачення регіональними традиціями, засвоєння нових та відродження давніх технік – все це заслуга співпраці, обєднання зусиль народних і професійних художників.
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Цей досвід був продовжений, творчо осмислений та збагачений в експериментальній майстерні архітектурно-художньої кераміки, підпорядкованої Академії архітектури України, а з часу ліквідації Академії (1963р.) – Київському Зональному науково-дослідному інституту експериментального проектування житлових та громадських споруд (Київ ЗНДІЕПу). Саме в цій майстерні сповна розкрився організаторський талант і творчий потенціал інженера-технолога, невтомного експериментатора Ніни Федорової.

Невеликий колектив (в різні роки у майстерні працювало не більше 6 - 8 людей) створив стільки, що вистачило б на цілий інститут разом із заводом. Технологічною визітівкою майстерні стали яскраві керамічні плитки, що у різних варіантах прикрашають пілони станції метро “Хрещатик”. В їх виготовлені застосована червона полива широкого спектру кольорів – від стиглої вишні, червленого золота до бичачої крові. Нині Івановні поталанило відродити рецептуру поливи, якою давні китайські художники розписували порцеляну. Нею створена велика гама кольорових полив – чорна, зелена, червона, відтінки сріблястої, перламутрової, бірюзової; винайдені морозостійки поливи та поливи відновного вогню.

У вересні 1960 року Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів опублікувало винахід Н.Федорової під назвою “Глазурь красного цвета на основе соединений меди” (Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 1 від 31 жовтня 1961 року).
Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Натисніть, щоб одержати збільшене зображення.

Головною заслугою Н.Федорової, провідною справою її життя і творчого горіння було існування майстерні як осередка, навколо якого гуртувалися професійні художники і майстри, архітектори і дослідники мистецтва, історики і письменники, прості культурні люди. Всі разом безпосередньо чи опосерековано вони творили велику справу: розбудовували і прикрашали міста України, громадські та житлові будівлі, створювали красу навколо людей, своїми руками ліпили навколішній світ. До кола шанувальників і учасників творчого процесу була залучена величезна кількість людей – мова йде не про сотні, а про тисячі долучених до великого діла творення. До майстерні охоче навідувалися різні люди, заходили просто поспілкуватися і одночасно підживитися ідеями і натхненням. Всі вони одразу ж попадали під чарівність творчої аури, огорталися піклуванням господині “гончарні”. І, ніби зачаровані, починали творити: ліпити, писати вірші чи прозу, малювати, мислити нестандартно.

Мистецтвознавець Юрій Легенький згадує: “...вся атмосфера, що існувала в керамічній майстерні, була атмосферою тихого обожнювання чи благоговіння перед якимись далекими святинями. Мається на увазі повага до культури, часу, досвіду, майстерності. Все це не дуже афішувалося, але існувало.”

Майже сорок років працював маленький, але дуже потужний творчий колектив в маленькому будиночку на території Софійського заповідника. Його керівник і головний натхненник Ніна Федорова не отримала почесних звань і титулів, державних нагород і почестей. Але вона мала більше – насолоду від головної справи свого життя, визнання фахівців і громадян-сучасників. Твори художників і майстрів “гончарні” прикрашають будівлі Києва та інших міст України, художня кераміка зберігається в колекціях провідних музеїв світу, роботи, оздоблені переливчатими поливами, оселилися в багатьох домівках, прикрашають інтер’єри офіційних помешкань і приватні колекції.

Ірина Бекетова


Коментарі:

Надіслати коментар:

Всього коментарів: 0. Показано 0 коментарів з 0 по 0
Сторінки:    


Ваше ім'я*:

E-mail:

Коментар* :          3000  знаків

* Поля, обов'язкові для заповнення

 

 

На початок





Початок ->"Софійська гончарня" ->Ніна Федорова


© 2007 Музей українського народного декоративного мистецтва. Умови використання матеріалів