На загальному тлі малярства на склі його творчість виглядає послідовним новаторським процесом, що невпинно розвивається. У кожній роботі відчувається настрій художника.
«Композиція і колористика творів Ігора Вірщука нагадує звучання джазової музики, коли вільний плин звуків невимушено розтинає напнута чи вигнута лінія струни, сепаруючи окремі плями-звуки і, водночас, єднаючи їх в злагоджений твір. Барва, наче жива субстанція, – міниться, спливає струменями, застигає в образах...» (Ростислав Грималюк, кандидат мистецтвознавства).
