Гончарі, художники-керамісти є до певної міри філософами. Під рівномірне обертання гончарного круга, тихий зачарований шепіт глини, думки митця набирають філософської спрямованості, сягають глибин підсвідомості. Як посередник між вічним матеріалом та сьогоденням Гончар священнодіє над глиною для втілення своїх думок та ідей. Він розмірковує над вічними темами: сенсом життя, місцем людини на землі, а під його руками народжуються чудові твори, що примушують відчувати та мислити, пробуджують душу, спонукають до дії.

     Здавалося б, засоби для втілення такого складного завдання занадто прості – гончарювання. Але саме через найдавніший художній матеріал, який людина використовує не тільки для утилітарних потреб, але й для прикрашання побуту та мистецького самовираження, художники-керамісти намагаються донести до глядача глибинний філософський зміст всього сущого, охопити людську долю. Гончарний круг – то коло життя: безупинно кружляє, народжує, надихає, творить, йде у небуття ...

С.Спасьонов. Композиція “Навершя”.   2005 р.         

     Сергій Іванович Спасьонов за освітою будівельник, але, як творча людина, змінив багато професій у пошуках життєвого шляху. Вирішальним у визначенні головного мистецького спрямування стало знайомство у 1987 році з Михайлом Дмитровичем Головком, який допоміг розвинути гончарні навички. І вже з 1989 року Сергій Спасьонов бере активну участь у численних виставках в Україні та за її межами (міста Прага, Пршибрам, Кутнагора, Варшава).

   С.Спасьонов.   Чаша.   2009 р.

   С.Спасьонов.   Димар.  
   2009 р.

     Ярослава – єдиний в родині дипломований фахівець-кераміст: у 2008 році вона закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука (кафедра художньої кераміки). Символічні орнаменти її робіт виконані з тонким смаком, з почуттям належної міри, гармонійні у кольорі, тонко підкреслюють форми виробів.

     Сергій Тодорчук отримав технічну освіту: після закінчення Національного транспортного університету та знайомства з майбутньою дружиною захопився гончарюванням і це стало його покликанням. У 2007 році в рамках політики підтримки державою талановитої молоді Сергій отримав Президентський грант для реалізації творчого проекту „Гончарство крізь віки”. Його твори позначені індивідуальною творчою фантазією, їм властива висока культура виконання і бездоганний мистецький смак. Майстер уміло виявляє красу матеріалу, поєднуючи гармонію національної своєрідності та сучасні естетичні вимоги. В основі декору – знаковість і сакральність декоративних мотивів. Досконалі форми його робіт заворожують, нагадуючи античні лощені посудини.

   С.Тодорчук.   Тиква.           
    2009.

   С.Тодорчук.   Тиква.   2009.

   С.Тодорчук.   Куришки.   2009.

   С.Тодорчук.   Горщик.   2009.

   С.Тодорчук.   Макітра.   2009.

   Я.Спасьонова та С.Тодорчук.   Тиква.           
    2009.

   Я.Спасьонова та С.Тодорчук.   Свічник.   2009.

   С.Тодорчук.   Двійнята.   2009.

     На виставці представлено понад 200 робіт – глеки, горщики, макітри, тарелі, миски, свічники, декоративні композиції, пластика. Тематично в експозиції виділено декілька розділів. Головний життєстверджуючий наголос припадає на тему сім’ї, дитинства, творчого розквіту (композиції „Родина”, „Дитинство”, „Мальва”). Історична тематика відображена в роботах „Велесове колесо”, „Україна крізь віки”, у тарелях з трипільськими та давньоруськими мотивами. Тема вічності, безперервності життя пов’язана з ритуальним посудом та сакральними посудинами, які дуже схожі за формою, але різняться за призначенням. Ця весела, потужна, творча родинна команда керамістів уміло використовує багатий творчий і технічний арсенал засобів, що збереглись у народному гончарстві, бездоганно володіє майстерністю гончарювання, лощення, ритування, тонування та підполивного розпису.