У графічних роботах циклу «SACRUM TERRA – СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ» та керамічних пластах циклу “Берегиня”, які представлені на виставці, художниця трансформує простір України у знакову систему як універсальне письмо, вибудовує символічне енергетичне поле в кольорі. Семантичний розгляд складних культурних знаків дозволяє мисткині реконструювати складні архаїчні системи, визначати витоки культури та їх генетичну спільність із сучасністю.
Ганна-Оксана Липа – заслужений художник України, талановита мисткиня у галузі декоративного та образотворчого мистецтва. Діапазон її творчості надзвичайно широкий – від великих концептуальних інсталяцій («ТРАНСФОРМАЦІЯ» – 1998 р., «ЛОВИ» – 2001 р., «СУМАХ» – 2004 р., «POLY+SEMA» – 2008 р., «SACRUM TERRA – СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ» – 2009 р.) та монументально-декоративних композицій у просторі – до дизайну вишуканих авторських взірців ужиткової кераміки, впроваджених у виробництво (близько 100 найменувань). Кавові та чайні сервізи, дзбанки, вази, тарелі, декоративна пластика, панно з яскраво вираженими національними традиціями широко відомі шанувальникам української кераміки.
У графічних роботах циклу «SACRUM TERRA – СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ» та керамічних пластах циклу “Берегиня”, які представлені на виставці, художниця трансформує простір України у знакову систему як універсальне письмо, вибудовує символічне енергетичне поле в кольорі. Семантичний розгляд складних культурних знаків дозволяє мисткині реконструювати складні архаїчні системи, визначати витоки культури та їх генетичну спільність із сучасністю.
Упродовж двадцяти років (1987–2007) мисткиня працювала у творчій майстерні секції кераміки на базі Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, яка була однією з найпотужніших творчих баз радянської доби. Діяльність фабрики посідає почесне місце у формуванні плеяди талановитих митців ХХ століття. У культурному просторі України сформувалося поняття «Львівська школа кераміки», яка творами своїх митців презентує Україну як унікальне художнє явище.
Ганна-Оксана Липа належить до провідних митців-керамістів, бере активну участь у культурно-мистецькому житті Львова, вона є учасницею численних виставок, симпозіумів, пленерів. Її творчість гідно представлена у відомому арт-проекті Зої Чегусової «Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен» (2003, м. Київ) та проекті «Сучасне декоративне мистецтво України» – під патронатом Президента України та генерального директора ЮНЕСКО (2004, Париж).
Ганна-Оксана Липа – автор вишуканих філософських творів: цикли «AVE MARIA» (1987-88), «МУЗА. ПРИСВЯТА УКРАЇНІ» (1988-89), «ГОЛГОФА. ПРИСВЯТА ВСІМ РЕПРЕСОВАНИМ» (1990), «МАТРІАРХАТ» (1990), «БЕРЕГИНЯ» (1994-98), «ІКОНА-ХРЕСТ» (1996), «ЛОВИ НЕВИДИМОГО ЗВІРА. ТРАНСМУТАЦІЇ» (2000), «У ПОШУКАХ ЗОЛОТОЇ РИБКИ» (2004), «POLY+SEMA» (2004-2006), «HERMENEUTIKE. МОВА І ПРОСТІР» (2006), «КРУГОВЕРТЬ» (2006), «ВИТОКИ» (2006), «КЛЮЧ-ОБЕРІГ» (2006) презентують небайдужу життєву позицію художниці.
Мисткиня віртуозно і досконало володіє матеріалом: шамот, кам’яна маса, гончарна глина, фарфор, фаянс у її доробку слугують благодатним засобом передачі ідеї твору, створення образу. Художниця відзначена премією в номінації «За оригінальність технології» (2000, Опішне), а в номінації «Філософія глини» – пам’ятним знаком за монументально-керамічну скульптуру «ЖЕРТОВНИК-ТОТЕМ» (2008, Опішне). Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ нагородив її срібною медаллю «За якісне і естетичне оформлення».
Твори мисткині увійшли до скарбниці української культури і зберігаються в музейних фондах України: Національного музею українського гончарства в Опішному, Дирекції художніх виставок України, Міністерства культури України, Муніципальної збірки м. Львова, Львівської картинної галереї, Музею кераміки у Болеславці (Польща), Райффайзен банку Аваль, Львівського інституту банківської справи, університету банківської справи НБУ, а також у приватних збірках в Україні та за кордоном.
Художниця переконана, що місія митця полягає в осягненні, пізнанні себе і Всесвіту як єдиного цілого та у передачі цього знання іншим. У своїх роботах вона сповідує проукраїнську традицію образотворчості, духовного вдосконалення та пошуку найефективніших форм у передачі основного задуму. Мисткиня бачить свою ціль у відновленні «безконечної кладки між найдавнішими основами нації і теперішніми потребами її повноцінного відродження».
Кредо: Тяжіння до поглибленого філософського осмислення буття, заглиблення у нашарування світових культурних пластів, трансформація семантичного знаку, канону, традиції, символу, міфології, пластичних засобів за допомогою синтезу з іншими видами мистецтва через призму часу. Творення образів у цілі керамічні композиції, цикли сери. Через «сформований канон» - повтор та пошук вираження духовності, пластично будую логічну систему - ритуал, в якій кожен елемент - цінний сам по собі своїм поглядом на світ; реальний і нереальний, існуючий і неіснуючий, на його межу, де вирують пристрасті і емоції, злети і падіння.
Концепція виставки: «SACRUM TERRA – СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ – Поле-Простір благодатна Нива-Родоводу для української землі є основним семантичним базисом у формуванні Світогляду Космобудови. Людина як Оберега, космічна Квітка представляє багатоликість-розмаїття Космосу, а значить її місія полягає у збереженні його. Слово-Мова, генетична пам'ять трансформована в знаках символах, міфологія родючої Землі-Батьківщини – базис-фундамент національної ідентичності; проекція Простору, віддзеркалена Тайна окультуреного простору засіяного Поля, що виступає і стає Благом-Скарбом та набуває символу Безкінечника-Колообігу незнищенності Землі-Матері, яка здатна безперервно відроджуватися у нових спадкоємцях. Українці споконвіку вестимуть Коло-Ритуал великій пошані Землі-Матері-Годувальниці, будуть вічно поклонятися культу предків (Кутя-Дідух) тим, що відійшли за обрій у вічність, відновившись у прийдешніх поколіннях через безмірну любов до рідного краю; вічній Сансарі – плину часу, безкінечним мандрам, Шляху, єдиному ланцюгу переходів з однієї тілесної оболонки в іншу, кругообігу, транс міграції смертей і народжуваностей. Хліб – сакральний символ Спільноти людської Любові та Праці є і вічно буде праобразом Життя-Родоводу»