Оксана Грудзинська.
Художня кераміка.

     Оксана Аркадіївна Грудзинська - заслужений художник України, член Національної спілки художників України. Саме вона є автором художніх декоративних панно у підземному вестибулі станції метро „Хрещатик”. Саме ці панно є символом, візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці в цілому.

Таріль. 1961. Глина, ангоби, поливи. Гончарний круг, гравірування, розпис.		З 1947 р. О.Грудзинська почала працювати в Експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, яку 40 років очолювала видатна художниця, технолог-кераміст Ніна Іванівна Федорова. Протягом 20 років натхненної праці в майстерні художниця створювала різноманітні панно, архітектурні керамічні вставки, декоративні тарелі та полумиски, вази, куманці тощо. Самобутні розписи О. Грудзинська виконувала за фольклорними та літературними сюжетами (пласт “На панщині пшеницю жала”, декоративні тарелі “Козак Мамай”, “Танок”, „Ой на горі білий камінь” та багато інших).

     

Миска. 1959. Глина, полива. Гончарний круг, розпис.		Миска. 1959. Глина, полива. Гончарний круг, розпис.		Миска. 1959. Глина, полива. Гончарний круг, розпис.

     

Ваза. 1959. Глина, поливи. Гончарний круг, розпис, глазурування.		Ваза. 1959. Глина, поливи. Гончарний круг, розпис.		Ваза. 1959. Глина, поливи. Гончарний круг, розпис.

     На початку 70-х років Оксана Грудзинська працювала в Художньому фонді України, зокрема в комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Художниця проявила себе як неординарний монументаліст, виконавши ряд замовлень: оформлення фасаду павільйону „Тваринництво” у м. Київ (1954), вестибулю Музею українського народного декоративного мистецтва (1964), санаторію „Донбас” у м. Слов’янськ (1967); майолікові панно „Історія зв’язку” в інтер’єрі Будинку зв’язку у м. Деражня Хмельницької області (1971); мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві (1972), рафінадного заводу у м. Суми (1982), палацу культури хімічного об’єднання „Азот” у м. Рівне (1979), ресторану у м. Кентау (1965, Казахстан); оформлення головного фасаду будинку культури Хоростківського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970); інтер’єри заводу „Красное знамя” у м. Рязань (1985, Росія), будинку культури спиртового заводу с. Трилеси Фастівського району Київської області (1970-ті), бази відпочинку Запорізького металургійного комбінату на Бердянській косі тощо.

Набір для пиття. 1959 – 60. Глина, полива відновного вогню. Гончарний круг, глазурування.		Одна з визначних монументальних робіт мисткині - декоративне панно у підземному вестибулі станції київського метро “Хрещатик”. Панно складається з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції - характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню.      У художньому рішенні інтер’єру наземного вестибуля застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін. Різних відтінків червоні, коричневі, зелені, блакитні, жовті, сірі, чорні плитки вкривають стіну горизонтальними смугами різної довжини, утворюючи нескінченний барвистий візерунок.

Мозаїчне поле справляє образ мальовничого українського килима – мажорного, яскравого, життєрадісного.

		Музей зберігає понад 100 творів художниці, серед них – один з варіантів керамічного панно станції метро „Хрещатик”. На виставці представлені твори, які висвітлюють всі грані таланту видатного митця. Доповнюють експозицію старі фотографії монументальних робіт Оксани Аркадіївни.

Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю О.Грудзинської лежать в українському народному мистецтві. В основі її творчості - застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художника такі ж ясні, логічні, насичені добрим світом та позитивною енергетикою як і сама мисткиня.

     Оксана Грудзинська завжди багато творчо працює. Нині Оксана Аркадіївна працює викладачем на кафедрі кераміки Інституту декоративного мистецтва та дизайну ім. М.Бойчука, передаючи свій великий досвід молодим керамістам.

Ірина Бекетова

Прим. Технологія поливи відновного вогню полягає в обмеженні доступу кисню під час випалу віробу. Внаслідок цього відбувається фізико-хімічний процес відновлення поверхневого шару поливи, і вона набуває райдужного "металевого" блиску.
Ця техніка вперше була винайдена у стародавньому Китаї, але потім втрачена. Відтворена у 60-х роках минулого століття в Експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР під керівництвом Н.І.Федорової.
Відрізняється від стародавньої китайської тим, що замість сполук кобальту були застосовані сполуки міді.

Перейти до інших інтернет-ресурсів на цю тему:
	"Софійська гончарня": музейний проект. Сторінка, присвячена творчості Оксани Грудзинської.

	Відгуки:		Поділитися враженнями:
	Всього відгуків: 2. Показано 2 відгуків з 1 по 2 Сторінки:  [1]

2 Ім'я: Олександр 21 березня 2009р. 21:42
	Чудово! Дякую

1 Ім'я: Олена 21 березня 2009р. 21:40
	Дякую за Вашу творчість! Здоров"я і натхнення Вам!

---

Ваше ім'я*:
E-mail:
Коментар* :          3000  знаків
* Поля, обов'язкові для заповнення

На початок