Дмитро Головко
100 років з дня народження

Художня кераміка
(4.11.2005-20.01.2006 р.)

4 листопада в залах Музею українського народного декоративного мистецтва відкрилась масштабна виставка творів видатного майстра художньої кераміки Дмитра Федоровича Головка. Виставка присвячена 100-річчю з дня народження митця.

Дмитро Головко – народний художник України, дійсний член (з 1970 року) Міжнародної Академії кераміки – належить до видатних митців яскравої індивідуальності. Він збагатив скарбницю декоративного мистецтва новим різновидом традиційного фігурного посуду і одним з перших серед керамістів знайшов йому нове призначення. Його творчість має двоєдину основу і становить сплав типових рис традиційного національного гончарства з новими якостями, набутими внаслідок фахової освіти.

	Леви - свічники з серії “Леви теракотові”. Посудини декоративні.

Шлях Дмитра Федоровича Головка (6.11.1905 – 29.06.1978) у мистецтво розпочався в місті Умані (Черкаська обл.). Цей край чарівної природи та багатої історичної спадщини здавна славився щедрістю народної творчості: вишивками, килимарством, ткацтвом, настінними розписами, гончарством. У дитячі та шкільні роки виникло у Д.Головка захоплення народним мистецтвом. Він вивчав малюнок, декоративні розписи, ліплення, а базовими знаннями з кераміки оволодів у гончарній майстерні та Уманській дворічній школі народного мистецтва імені Т.Шевченка (1920 - 1922). Далі були роки навчання в Межигір’ї, де на подвір’ї відомої Межигірської фаянсової фабрики (1798 - 1874) з 1920 року діяла школа-майстерня, яка згодом переросла в Художньо-керамічний технікум, а з 1928 року стала Київським технологічним інститутом кераміки і скла. Саме тут Дмитро Федорович отримав спеціальність інженера-технолога. Це був період творчих пошуків та участі у перших виставках (1923). Його роботи 1920 – 30-х років свідчать про формування певного творчого діапазону, визначення симпатій та прагнень у мистецтві. Саме в цей час стверджується кредо художника – самовираження на народному грунті.

Баранець східний. Посудина декоративна. 1958. Глина, полива.

У довоєнні роки Д.Ф.Головко, не забуваючи про гончарний круг, переважно працював в промисловій кераміці, на будівництві (на відбудові Донбасу, в Кузбасі, на Азовсталі), на металургійних виробництвах. Як самобутній художник Дмитро Федорович заявив про себе на повну силу наприкінці 1940-х років. Зосередивши увагу на монументально-декоративних якостях народного гончарства, на скульптурних та емоційно-образних можливостях фігурних посудин, майстер невпинно та цілеспрямовано експериментував в техніко-технологічному напрямку мистецтва кераміки. На кінець 50-х років він створив ряд творів, без яких сьогодні неможливо уявити українське декоративне мистецтво. Протягом 1960 – 70-х років майстер став загально визнаним авторитетом у галузі декоративного напрямку кераміки.

	Баранець бароковий. Посудина декоративна. 1967. Глина, полива.

Упродовж всього життя Д.Ф.Головко відстоював позиції суто рукотворного способу виготовлення кераміки. Найдрібніші деталі декору він точив на гончарному крузі. Проте саме він на початку 1950-х років запропонував масове тиражування композиційно складних фігурних посудин способом лиття. Тиражовано понад 20 творів митця, вони стали доступніші широкому колу шанувальників.

Найкраще із створеного майстром зберігається в багатьох музеях, приватних збірках. Його твори з незмінним успіхом експонувались на виставках в Болгарії, Італії, Канаді, Данії, США, Норвегії, Німеччині, Польщі, Чехії, Єгипті, Фінляндії, Франції, Японії, на Кубі. На Міжнародній виставці сучасної кераміки у Празі (Чехія, 1962) та на Міжнародному конкурсі художньої кераміки в Фаенце (Італія, 1969) твори митця отримали золоті медалі.

Музей українського народного декоративного мистецтва володіє значною колекцією неповторної спадщини художника. Збірка різноманітна, охоплює тридцятирічний період творчості митця з повоєнних часів до 1975 року. На виставці до 100-річчя з дня народження великого майстра представлено все багатство його творчого доробку: великі декоративні фігурні посудини та скульптура, традиційні українські посудини – плескачі та куманці, вази та малі скульптурні форми. Кожен з пишних баранців, дивовижних козликів, струнких оленів має своє неповторне обличчя, свій характер. Добрий казкар Д.Головко магією свого таланту та великої праці оживив їх, вклавши в них свою душу, знання, уміння.

Творчість Дмитра Головка – своєрідне та дивовижно багатогранне явище, а невтомна фантазія гідна подиву. Живильним джерелом його творчості є естетичний ідеал, що походить від рідної землі й української пісні, від народної мудрості.

Справу великого майстра гідно продовжують його нащадки – син Михайло Дмитрович та онуки Валентин та Христина. Вони також художники-гончарі, кожен зі своїм творчим почерком. Роботи членів родини художника представлені на виставці.

Ірина Бекетова
Фото Александра Прачук