|
Пошук
Усі представлені виставки
| |
|
|
|
|
|
Розширена експозиція творів знаного народного майстра художнього різьблення по дереву Антона Гнатовича Штепи (1903 – 2005), що відкрилась у залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва, присвячується 110-річчю з дня його народження.
З’явився на світ Антон Штепа у мальовничому поліському селі Сваричівка на Чернігівщині в родині, у якій з діда-прадіда займалися виготовленням виробів з деревини. Саме цю майстерність успадкував А. Г. Штепа. Він мав не лише вправні руки, а й багату фантазію: був винахідником у галузі техніки, власноруч виготовляв різні музичні інструменти та сам грав на них. Природа обдарувала його акторськими здібностями. Але найбільш яскраво його талант виявився в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві, хоч і почав займатися художнім різьбленням коли йому було вже понад 60 років. Проте встиг залишити по собі вагомий мистецький спадок, який приніс народному майстру визнання не тільки в Україні, а й за її межами.
Особливої уваги заслуговує його скульптурна пластика – багатофігурні жанрові композиції, портретні зображення національних героїв, класиків української літератури. Найбільше він захоплювався шевченкіаною. Твори з цієї тематики плануємо в наступному році показати на виставці до 200-річчя з дня народження поета.
|
|
Сьогодні репрезентуємо лише одну з граней його творчості – скульптурні композиції з фольклорно-етнографічною тематикою, що була йому особливо близькою та зрозумілою. Саме цей аспект відображають кращі роботи, представлені в експозиції – «Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати» (1966), «Сівба» (1968), «Жнива» (1969), «Баба-чарівниця» (1970), «На ярмарок» (1975), «У Крим по сіль» (1975), «Баян» (1987). У цих творах А. Г. Штепа виявив не тільки любов і повагу до селянської праці, але й передав красу та поетичність душі українського народу, його найхарактерніші риси – гідність, мудрість, почуття гумору. У невеликих за розміром роботах майстер досяг монументальності, значущості образів за рахунок узагальненості форм, лаконічності силуетів. До основних стилістичних ознак належать деякі порушення пропорцій та статичність постатей людей, і в той же час твори приваблюють наївністю та щирістю. Саме ці риси притаманні народній скульптурі.
|
|
|
Антон Гнатович ніколи не копіював натуру, не робив попередніх ескізів. Уяву про майбутню композицію тримав у голові та серці. Задум твору втілював у матеріалі за допомогою спеціальних інстументів: брав шмат деревини та починав ніби прибирати зайві частини. На перший план виступало загальне рішення композиції, що була як правило позбавлена симетрії, в той же час майстер приділяв увагу окремим деталям, наприкла, жестикуляції героїв. Якщо в одних скульптурах бачимо узагальненість образу, то в іншіх композиціях – деяку деталізацію та оповідність. Обдарованого різьбаря відрізняє також висока майстерність не лише у побудові композицій, а й у володінні улюбленим матеріалом – деревиною різних порід. Ранні твори – «Поцілунок матері» (1946), «Гуцулка з бесагами» (1948), «Гуцул із сокирою» (1948), «Іду в партизани» (1948) та інші, позначені реалістичністю зображень, емоційним піднесенням, що стало притаманним художньому почерку В. І. Свиди. І хоча він працював також і з глиною (теракота, майоліка, фарфор) та гіпсом, дерево назавжди залишилося для нього найважливішим матеріалом, в якому скульптор втілював свої мрії.
|
| Йшов кобзар до Києва та й сів спочивати. 1966. Дерево, різьблення |
|
Потужний внесок А. Г. Штепи в українське мистецтво був поцінований, про що свідчить надання йому звання заслуженого майстра народної творчості України та лауреата премії ім. Катерини Білокур.
Т. О. Романова
– провідний науковий
співробітник НМУНДМ
Content-type: text/html
CGI Error
CGI Error
Cannot open file 'msid_DB': No such file or directory
|
|