Хусточка має квадратну форму, краї облямовані фестонами з виразним рельєфом. Вишитий технікою гладі квітковий орнамент заповнює її площу по периметру, залишаючи вільною від декору центральну частину овальної форми. Орнамент складається з дрібних квітів, листочків, трав.
Батистові хусточки, прикрашені білою вишивкою, були обов’язковим елементом жіночого вбрання панівної верстви населення. У 30 – 40-х роках ХІХ століття заможні пані носили їх у руках, як доповнення до костюма, дарували своїм кавалерам на знак прихильності.
Мода на оздоблення білою вишивкою прийшла з Голландії та Німеччини. В Україні у другій половині ХVІІІ ст. з’являються поміщицькі майстерні, де жінки-кріпачки оздоблювали вишивкою предмети панського одягу та побуту за смаками та уподобаннями їхніх власників і орієнтуючись на європейські зразки. Вишивкою білими шовковими нитками технікою гладі по тонкій батистовій тканині прикрашали чепці, пелерини, носові хусточки, деталі жіночого вбрання (комірці, манжети, рукави, вставки до блуз), скатерті, серветки.
Кріпосні дівчата швидко навчалися технікам білої вишивки, зокрема гладі косими та прямими стібками, фестонним швам, настилуванню; виконанню елементів «вічка», горошку і листочків. Так званим «фестонним швом» виконувалися дірочки та облямовувалися краї рукавів, комірців, пелерин, хусточок. Майстрині славилися високим рівнем виконання техніки «англійської гладі» – великої кількості прорізних ажурних дірочок. Широко вживаним стало називати таких вправних вишивальниць «білошвейками».
Обираючи орнаменти для вишивок, майстрині користувались європейськими книгами узорів, саме тому в цих речах не можна виявити певні національні ознаки. Орнамент складався з квітів, ягід, листя, трав, колосся. Зображення великих квітів, що було притаманне добі бароко, в епоху класицизму змінюються дрібними рослинними мотивами.
На предметах столової та постільної білизни, на хусточках часто вишивали монограми, віньєтки, окремі літери, корони. Такі елементи доповнювали загальну композицію за особистою вказівкою господині маєтку, де працювали вишивальниці, і означали приналежність як членам родини, так і особам, яким ці речі призначалися в подарунок. Альбоми модних вишивок містили спеціальні таблиці з різноманітними декоративними літерами і елементами для створення віньєток і монограм.
Музей володіє унікальними і вже рідкісними на сьогодні зразками «панського білого шитва», які почали надходити до колекції з 1909 року з Київської, Полтавської, Чернігівської губерній. Відповідно до записів в інвентарних книгах музею ці речі дарували нащадки графа Сперанського, графині Браницької, родини панів Бутовичів, Гудими-Левковичів, нащадки козацько-старшинського роду Гамаліїв. Окремі предмети подарували пані О. Гебель, Є. Рахманова, І. Брунь. Також колекція поповнювалася з експедицій по Київській і Полтавській губерніях, здійснених М. Біляшівським і Д. Щербаківським у 1911 – 1912 роках. Білі вишивки світського призначення дарувала музею у 1913 році і В. Ханенко. Окремі речі потрапляли до колекції і в наступні роки.
У 2014 році хусточка була реставрована реставратором вищої категорії Володимиром Назаром.
На початок