Фарфор, фаянс

Державний музей українського народного декоративного мистецтва відомий великою різноманітною колекцією української порцеляни та фаянсу. Ці види декоративно-прикладного мистецтва розвивалися в загальноєвропейському руслі та зазнали багато фаз зміни різних мистецьких стилів і напрямків з їх певними системами формотворення та декорування. Опосередковані впливи народної художньої культури особливо помітні з середини ХІХ ст.

Гордість музею — зібрання творів Києво-Межигірської фаянсової фабрики (1798-1877) та Волокитинського фарфорового заводу (1838-1861).

Нині на Україні функціонують 12 порцелянових та фаянсових заводів, які випускають великий асортимент посуду та скульптуру малих форм. У творах сучасних художників з надзвичайною художньою виразністю поєднуються декоративність і психологічність, мистецтво об'єму та мистецтво кольору, національний характер і загальнолюдські гуманістичні тенденції. Вищий прояв національних рис в українській порцеляні ХХ ст. являють твори славної плеяди петриківчанок — В. Клименко-Жукової, М. Тимченко, В. Павленко, Г. Павленко-Черниченко. Своєрідні підглазурні розписи художників будянського фаянсового заводу на наш погляд, з найбільшою силою підкреслюють красу та специфіку цього матеріалу.

Т. Нечипоренко